2.2

Потрібно струсити з себе цей сум, який обвивається навколо тіла і стискає його жвавими рухами. Вирушаю в самий епіцентр танців однокласників. Остерігайтеся, насувається Яніна з палким бажанням влаштувати емоційний шторм! Можливі опади у вигляді бадьорих вересків дівчат і свистів голосистих юнаків.

Проштовхуюся через юрбу. Успішно ухиляюся від енергійних розмахувань мускулистих рук, які могли зацідити в голову і був би нокаут. Стає все тісніше. Ніхто навіть не відривається від танців, щоб пропустити мене. Усі на своїй музичній хвилі. Таке враження, що я привид в танцювальному натовпі. Іноді мені доводилося класти руку на плече, даючи зрозуміти, що я хочу тут пролізти. Вільного місця справді замало. Я й не очікувала, що прийде так багато людей...

Щоб просунутися далі, необхідно повернутися боком. Упс. Каблук моєї туфлі віддавив якомусь чоловічкові ногу. Вибачаюся, перекрикуючи музику. Той усміхнувся і продовжив божевільно витанцьовувати. Він щось курив і не розуміє, що коїться? Чи ж я йому зробила дірку в ступні й він тепер скаче, як підстрілений кріль? Та я ж, начебто, не сильно наступила.

Я зробила ще кілька кроків і — нарешті опиняюся біля своїх однокласників. О, боги! Треба скоріше рятувати це плачевне видовище! Без болю в очах не можу дивитися на цей танок сонних мух! Зараз пані Яніна розворушить ваші повільні ніженьки й рученьки.

Вони танцюють колом. Бачу, що центр абсолютно пустий. Нахиляюся і пролажу в шпарину між двома парубками. Я ще відчула як рука одного впала на мою оголену спину і не поспішала забиратися геть від мого тіла. От мерзотник! Був би на мені бюстгальтер, він би вже його розстібнув своїми спритними рухами пальців! Я запам’ятала, хто посмів так зробити й ще розповім йому, що до Яніни Констянтинівни Федорчак без її бажання і дозволу не можна доторкатися. Всі в школі та поза нею знають про це, а він, вочевидь, забув? Ну то я швидко вилікую його від амнезії.

Мій замок практично неприступний? Нічого подібного, просто на дух не переношу, коли мене прагне полапати кожний охочий своїми копитами! Але ж мою спину занадто ніжно гладив Олег й тримав свої руки на моїй талії? Все просто: я цього хотіла. Інакше б просто відмовилася обійнятися і не пішла з ним танцювати. Він би засмутився? Так. І мені стало б дуже шкода, бо я не люблю людей засмучувати, які мені поганого не заподіяли. Однак я б йому пояснила, що я та дівчина, для якої навіть прості дотики означають легковажність. Хлопці мусять мене такою приймати. Та поважати мої погляди!

Одненька стою в центрі кола. Моя надважлива місія на теперішню мить — перетворити танок сонних мух на торнадо руйнівних масштабів! Швидко увага кидається на мою особу, але мене це ніяк не бентежить. Я люблю увагу. Широко усміхаюся і починаю виконувати своє призначення:

— Агов, 11-Б!!!!!!! — викрикую так потужно, щоб мій голос лунав гучніше музики й на місці кручуся проти годинникової стрілки, кидаючи свій погляд на кожного. — Де ваш драаайв!!!? — чаклую руками в повітрі, наче індійська танцівниця. Все ще широко усміхаюся. — Ну ж бо, жвавіше рухайтеся!!!!

Чи дивилися однокласники на мене, як на божевільну, коли я залізла в центр? Ні, вони прийняли мене з усмішками й не кидали своїми поглядами думки в мою голівоньку «Вилізь звідси, не нормальна». Вони досить добре знають мене, щоб сприймати дивачкою. Я для них на кшталт енергетичної батарейки. Всім відомо, що у великих і навіть малих компаніях я повітря заряджаю енергійною атмосферою і кожного вдаряють радісні блискавки. І що найважливіше, я обожнюю бути такою позитивною і своїм станом впливати на інших. Я отримую від цього емоційний... ем... оргазм, а головне - мені не менше подобається дарувати його усім іншим. Тільки не еротичний! Блаженні фізичні оргазми я дарую лиш своєму коханому. Вірніше, дарувала... Звідки ж мені було знати, що так він віддячить за усе... Я відчуваю, що моїм тілом просто користалися задля власного задоволення і сексуального досвіду. Тепер противно навіть думати про будь-який інтим з хлопцями...

Пролітає наді мною думка у вигляді метелика, що на підборах шести сантиметрів не вийде повноцінно виправдати своє прізвисько «ЗАПАЛЬНИЧКА», дане мені однокласником в класі дев’ятому. Одного разу Євген Нечипоренко сказав на першій в моєму житті шкільній дискотеці: «Ну ти й «запальничка», Янінко! Я думав ці танці будуть нудними, але ти їх своїм паливом на ймення драйв засмажила!». Потім його слова рознеслися по усій школі й приїлася ця кличка, якою я цілком задоволена.

Я швидко знімаю туфлі й легенько ложу їх один біля одного за два кроки від себе. Вони надто мені сподобалися, щоб я ними кидалася. Надіюся, ніхто по нім не потопчеться? Все-таки, я обирала взуття цілих дві години, а як тільки побачила червоні туфельки з блискучою усмішкою, то закохалася в них миттєво. Так, їх ціна не з дешевих, але як можна було відмовитися від них, коли ті дивилися привабливим поглядом і шепотіли без перестанку: «ми продаємося зі знижкою 5%. Купи нас і з нами ти будеш виглядати першою красунечкою». Ось я і повірила їм. І не даремно! Компліменти так і посипалися, коли я сьогодні опівдні прийшла в них до школи. А вранці ще батьки, щойно я відкрила двері своєї кімнати, повільно очима сканували мене від кінчика туфельок, піднімаючись все вище, а зупинившись на моїх очах, почали говорити:

— Яка ж ти вродлива доця, — це мамині слова. Досі називає мене, як шестирічну. Але не завжди вона так каже до мене.

А тато додав:

— Тобі дуже пасують ці підбори. Ти в них така… доросла чи що… — він обхватив маму за талію, а вона поклала свою руку йому на плече. —  Поглянь, люба, якою леді стала наша маленька Янінка. Здається, ще вчора потребувала заколисати в ліжечку…