1.5

Один за іншим свої документи зрілості отримують колишні школярі. Стільки яскравих дівчат вже вийшло, що я навіть не знаю, на кому сконцентрувати погляди. Серед них я не бачу тієї самої,  яку б міг уявити своєю коханою. А мабуть, я просто себе не вважаю гідним для них. Тільки не сприйміть ці слова за мою занижену самооцінку. В мені достатньо любові до себе, а також я цілком впевнений, що зроблю будь-яку дівчину щасливою. Якщо вона прийме мою хворобу, ясна річ. Просто самі подумайте: хіба хтось із цих красунь не буде соромитися, якщо поруч з нею стоятиму я, а не ось ті стрункі парубки в новеньких начищених туфлях? Так, я можливо і помиляюся, але таке у мене склалося міркування, з яким борюся все своє життя! Ну не може такого бути, що в цьому світі не існує жінок, які б не соромилися на людях чоловіка з фізичними дефектами! Таких особин дуже багато! Ви це знаєте не гірше за мене! Або я знаю краще за вас, опираючись на свій досвід.

Церемонія вручення атестатів триває уже хвилин тридцять. Запрошують вісімнадцяту випускницю. Цікаво, багато ще їх?  І взагалі, це єдиний 11 клас? Якщо ні, то це не скоро закінчиться…

— Добра! Талановита! Вродлива! — ого! Ведуча прибріхує! Це не просто вродлива дівчина, це якесь небесне створіння з білосніжним волоссям! Як тільки вона вийшла по сходах і показала своє обличчя, в мене ледве щелепа не випала! Реально, я кілька секунд дивився на неї з відкритим ротом! Сподіваюся, Вікторія чи хтось інший не помітили. — Відмінниця! Надзвичайно позитивна й життєрадісна. Будучи капітаном дівочої шкільної команди з волейболу, принесла безліч перемог! Активно брала участь у шкільних концертах та конкурсах краси! Співчутлива! Проявила особливу цікавість до комп’ютерних наук.

Вав! Що ж такого каже директор цій дівчині, що вона так неймовірно мило посміхається? Я хочу відтворювати цей момент знову і знову! Хтось ж записує дійство на камеру? Мабуть, мені треба чимось збити той дрон, якого я помітив в небі хвилин двадцять тому і забрати відео. Але він навряд чи зафіксував емоції на обличчі цього небесного створіннячка…

Тепер косоокість мені не загрожує: мої очі накинулися на цю красуню і більше нікого не хочуть. Вона запала мені в душу з першого погляду! І навіть не думайте, що справа у зовнішності, бо ж інші дівчата теж доволі вродливі та сексуальні, але зацікавила мене тільки ця випускниця.

Коли кожного колишнього учня запрошували на сцену, за оплесками та криками можна було визначити рівень його популярності й кількість шанувальників. Так ось... я поклав око на дівчину, яка мені, швидше за все, не по зубах. Ну як уявити, що вона могла б стати моєю коханою? Як!!!? Ви бачили, наскільки вона вродлива!? Чули, наскільки її всі обожнюють!? Як думати, що вона не та дівчина, яка буде соромитися мене, коли я поруч біля неї!? Гадаєте, все набагато легше, ніж здається і мені варто лиш свої думки змінити!? Ні! Ви жодного поняття не маєте, наскільки все до біса важко! І я кажу навіть не лише про моральний стан! Мені не так просто прорватися через тісний натовп, зупинитися біля сцени й сказати, коли та спуститься: "Привіт, а давай познайомимося, тому що ти мене сильно зацікавила і я неймовірно вражений твоєю красою». Чи ви думаєте ми з Вікторією стоїмо позаду усіх не тому що я не просунуся ближче до сцени хоч на кілька кроків, а тому що нам тут більше подобається!???

Надіюся, моя теорія хибна і все-таки ці характеристики можуть бути суб’єктивними, адже мені сподобалося те, що сказали про мою улюблену випускницю. Я зараз невідривно дивлюся тільки на неї й не хочу зароджувати думку, що в ній міститься якесь зло. Невже вона насправді не добра? Невже ця мила дівчина ще те стерво і навіть могла цькувати своїх однокласниць, зневажливо з ними спілкуватися та безпідставно ображати ? Можливо, якби я познайомився з нею, то по її очах невідомо якого кольору і по тому, як вона мене сприйме, я б відчув, яка аура її оточує. Однак я морально і фізично не можу підійти до неї! Від хвилювання моє серце вискочить з грудей на землю, я на нього наступлю і розчавлю як соковитий спілий помідор! Ну гаразд, припустимо я б набрався сміливості та рішучості, відкинув усі свої страхи, але ж не забувайте, що крізь натовп я не пролізу! Там реально надто тісно. Випадково хтось може мене штовхнути або я за чиюсь ногу спіткнуся й упаду. Зі сцени це видовище обов’язково не залишиться без особливої уваги, а ганьбитися перед цією дівчиною не хочеться, бо тоді взагалі не вимовлю слова або красуня буде лиш мовчки оглядатися по сторонах, чи ніхто не дивиться, що я пришкандибав до неї! Як мені не думати, що все саме так станеться? Га!!!? Скажете, потрібно спробувати, а там як карта ляже? Якби ви були на моєму місці, то б зрозуміли, що досить не просто переступити через свої внутрішні переживання! Гадаєте, я б міг Вікторію попросити, щоб провела мене повз усіх цих людей? Поки я їй про це розповім і ми дійдемо до сцени, то та красуня вже з неї зійде! І взагалі це поганий задум! Я буду виглядати в очах Герасимчучки та тієї дівчини якимсь...ідіотом. У всякому разі, мені так здається...

Тому можу лиш зосереджено споглядати на ангельське створіння й мріяти про нього... Якби я був промінчиком сонця, красуня б уже перетворилася на попіл від моїх розпечених поглядів, які опромінювали моє шалене захоплення нею, котрого я до сьогодні не відчував. Як круто пізнати нових відчуттів... Ух... Аж "мурахи" пробіглися по тілу. Що ж ти зробила зі мною, Білосніжко? Саме через колір волосся так мені хочеться її називати.

Коли видали останньому випускнику атестат, знову почав говорити директор, даючи якісь життєві поради випускникам. Якщо чесно, я взагалі його не слухав. Я відключився від усього, що відбувається навколо й просто витріщився на неї, не бажаючи очей відводити ні на мить. Тривало це хвилин, мабуть, десять-п'ятнадцять. А тепер вона покидає сцену і з її наближенням до сходів, кожним кроком по східцях мені стає сумно...