Розділ 33

Дарина

Я сиджу за комп’ютером, а в моїй кімнаті панує напівтемрява. Холодне і різке світло монітора розливається на обличчя. Мої пальці ковзають по клавішах, а в голові зараз тільки одна думка: «Це має спрацювати».

Переді мною — таблиця з даними проєкту Лади. Вона напевно так старанно працювала над цим, витратила незліченну кількість часу, нервів, сил, і тепер ця робота — на моєму екрані, у мене під контролем. При цьому я чудово знаю, що роблю. Знаю, як це зачепить її репутацію, і хочу, щоб викладачі, які так уважно стежать за проєктами, розгледіли неакуратність, халтуру, безвідповідальність. Бо викладачі — це ті люди, які дуже не люблять халтуру.

Я намагаюся діяти в цій грі не надто помітною, всередині себе я почуваюся як хижак, що тихо йде до своєї жертви.

Відкриваю фрагмент файлу, який мені передав програміст, мій знайомий. Він з легкістю проник у систему, де зберігаються всі результати досліджень, і дав мені доступ. Каже, це «справа на п'ять хвилин». Мені лишилося тільки натиснути кілька кнопок — і все зміниться.

І я роблю це.

Вибираю рядок з однією з таблиць і вставляю туди частину тексту, який знайшла в інтернеті. Тут усе написано так, що відразу видно — це не оригінальні дані. Такий собі кричущий прокол. Якщо хтось відкриє цю таблицю — відразу все стане зрозуміло. І всі подумають, що це Лада так припустилася помилки. Бо цей файл підписаний її ім’ям. Вона остання редагувала.

Можливо, я дію не надто чесно, та Лада теж була не надто чесна, коли спілкувалася з моїм хлопцем. Я не дозволю їй забрати в мене Влада. Тиждень тому, коли я зайшла до аудиторії, в якій Лада із Зої займалися якоюсь швейною дурницею, я бачила, яким поглядом Влад дивився на неї. Я, можливо, й не надала б цьому погляду значення, якби він потім не сказав, що у Лади волосся красивіше, ніж моє. Бісить.

Я бачу, як він роздивляється Ладу щоразу, як вона з'являється в полі зору, і мені не дає спокою думка, що між ними щось є. Тому я зроблю все, щоб розірвати цей зв’язок, показати всім, що Лада — не така, якою себе вдає. Я вже подбала про свою безпеку — вибачилася за все, що раніше говорила про Ладу. Це моя ширма, щоб підозри не падали на мене, якщо ситуація випливе на поверхню.

Перечитую кілька прописаних Ладою рядків і вставляю замість правильних цифр і аналізу цей чужий текст — достатньо помітний, щоб викликати сумнів у проєкті. Натискаю «зберегти».

Відчуваю, як серце трохи калатає, і з цим хвилюванням змішується дивне задоволення. Моя маленька помста починає працювати.

Ця дівчина ще не підозрює, що її проєкт ось-ось почне тріщати по швах. Можливо, я не права, та я борюся. За Влада, за себе, за своє.