Розділ 2

— Марк, ти просто не розумієш. Я приїхала в нове місто і відчуваю себе відірваною від старого життя. У мене є лише двоє знайомих: ти і Зої, а саме вона буде моєю одногрупницею та людиною, яка зможе підказати, пояснити все і навіть допомогти в складних ситуаціях. Я переходжу до нової групи і нових людей, тому хочу влитися в цей колектив, — промовила таким голосом, який мав би викликати в брата співчуття, і, схоже, я справді досягла бажаного результату, адже між Марковими бровами з’явилася задумлива зморшка.

Я сподіваюся, що правильно побудувала свою думку. Хочу донести до Марка важливість цієї ідеї. І хоч насправді я знаю, що й без допомоги легко адаптуюся в колективі, все одно трохи хвилююся і використовую це як аргумент. Вечірка — це чудова ідея, і я так легко від неї не відступлю.

— Добре, Ладо. Можливо, усе ж варто зробити цю зустріч, але який результат ти отримаєш від однієї людини? Якщо ти хочеш познайомитися з колективом, отже, треба запрошувати весь колектив. Мінівечірка нічим тобі не допоможе, а от якщо зробити щось масштабне — отримаєш хороший результат. Якщо хочеш, ми можемо це влаштувати. Запросимо твоїх одногрупників, а також людей зі старших курсів — їхня підтримка тобі теж знадобиться.

Ой… схоже, усе вийшло з-під контролю. Я очікувала, що це буде маленька зустріч, на якій я зможу ближче познайомити Зої зі своїм братом, та, чесно кажучи, Маркова ідея мені теж подобається. Познайомитися з впливовими студентами — це справді добре, а на вечірці це буде зробити набагато легше, ніж під час навчання.

— Окей, такий варіант теж підходить. Де будемо влаштовувати це все?

— У мене вдома. Зробимо танцювальний майданчик, поставимо музику і багато перекусів, — Марк на мить задумався, погладжуючи пальцями підборіддя. — Можливо, варто пошукати якісь настільні ігри, але це вже буде твоя робота. Пропоную розподілити обов’язки: ти готуєш усе для цікавої вечірки, а я ставлю всю апаратуру і запрошую людей. У мене багато знайомих, але запросимо лише найкращих, тому розраховуй десь на 15 осіб, плюс 15 твоїх майбутніх одногрупників. Разом буде 30 голодних людей, які сміятимуться, танцюватимуть і розповідатимуть тобі свої секрети.

30?? Узагалі-то, це досить багато, якщо згадати про той факт, що я на початку планувала запросити лише Зої. Як я за один вечір зможу запам’ятати 30 людей? У мене погана пам’ять на імена, я точно буду відчувати себе невпевнено, намагаючись згадати, чи знайомилися вже з цією людиною, чи ні. А якщо я справді випадково познайомлюся з кимось два рази і буде зрозуміло, що я цю людину не запам’ятала? Це дуже неприємна ситуація, і, на жаль, зі мною вже не раз траплялися такі ситуації, а люди завжди неприємно сприймають той факт, що я їх забула. Це буде жахливо…

— Ладо? Агов! Ти чуєш, що я кажу? — розтягуючи слова, вимовляє Марк, змахуючи долонею в мене перед очима.

— Та чую я! — різко вигукую, роздратована його діями. — Просто… тобі не здається, що 30 людей — це забагато? Я не зможу всіх запам’ятати. Ну… тобто вони мене, звичайно, всі запам’ятають, бо я єдина новенька, а от я їх — навряд чи.

— А що тоді, пропонуєш їх частинами запрошувати? — насміхаючись, промовив брат, паркуючи машину біля свого дому. Та коли він помітив мій сердитий погляд, спеціально пожартував: — Ну… якщо хочеш, ми для всіх зробимо бейджики?

— Це не смішно, — я склала руки на грудях і зморщила чоло, щоб показати брату весь рівень мого невдоволення.

Він на це ніяк не відреагував, зате швидко вийшов із машини та пішов діставати з багажника мою валізу. Я тим часом спокійно відкрила дверцята автомобіля та ступила ногами на бруківку. Щойно дверцята клацнули за мною, я підняла погляд угору та ледь стримала писк захоплення, коли поглянула на братовий будинок. Не знаю, як мені вдалося не помітити всю цю красу, коли ми під’їхали сюди, та зараз я ледь не з відкритим ротом розглядала ідеальні вікна, акуратний балкон та чудесне оформлення фасаду його будинку. Минулого разу, коли я тут була, а це більш ніж два роки тому, будинок брата виглядав як маленька хатинка, досить хороша для життя, та надмірним «люксом» від неї не пахло. З того часу брат почав багато працювати і заробив на класну машину, та я навіть не підозрювала, що й будинок він теж вирішив перебудувати. І, схоже, перебудовував він тут усе глобально, адже будинок тепер виглядав справді «велично».

Від такої несподіванки мій настрій миттєво покращився, а радість переходила всі межі. Тепер я розумію, чому Марк запропонував робити вечірку тут. Цей дім виглядає як найкраще місце для зібрання з друзями та знайомими. І хоч ні друзів, ні знайомих я поки що не мала, вони були в Марка і він радісно планував ними «поділитися».

Доки я продовжувала із роззявленим ротом оглядати будинок, Марк уже дістав із кишені ключа і, тримаючи в одній руці мій багаж, відчинив двері. Я нетерпляче побігла за ним, і це не сховалося від уважного погляду мого брата. На його задоволеному обличчі було видно, як він пишався своїм будинком. І тут справді було чим пишатися. На вході я помітила акуратні диванчики та шафи для зберігання одягу і взуття. Коридор був просторим, і це створювало відчуття затишку ще на самому вході. Вітальня теж виглядала незрівнянно: велике приміщення, поєднане з кухнею і розділене книжковими полицями. Усе виглядало спокійно, чітко і мінімалістично. Усе в Марковому стилі. Схоже, цей дім він будував, щоб перетворити свій внутрішній світ на щось матеріальне і захопливе. Тут не було жодних зайвих речей, спокійні кольори і величезні вікна, через які проходило вечірнє сонце. Мою увагу чомусь одразу привернуло підвіконня. Таке велике і широке, що на ньому можна комфортно сидіти і, можливо, навіть заснути за потреби.

Цей будинок прекрасний, я навіть помітила сходи на другий поверх, та поки що не поспішала туди йти, у мене ще буде достатньо часу, щоб роздивитися цей дім. Тепер мене ще більше тішить думка, що я буду тут жити. Як же мені все-таки пощастило з братом. Це була його пропозиція, щоб я тут жила, доки вчитимуся. На початку я не дуже хотіла обтяжувати його своєю присутністю, та зрештою вирішила, що так відчуватиму себе набагато краще, ніж якщо житиму в гуртожитку. На додачу я можу готувати, тож точно відчуватиму себе комфортно і робитиму свій внесок у цей період.