44

***

44

Я опинився в Безодні Балансу — просторі, де хаос і порядок кружляли, як інь та ян у космічному танці, без початку й кінця. Ордімаріс ніби й був у мені: його холодний порядок змішувався з моїм хаосом, ніби мохіто з льодом: освіжає, але й кусає за душу. Але разом із тим я відчував його присутність у цьому «ніде».

Ми зливалися й розділялися, як два алгоритми в одному коді, і кожен цикл приносив розуміння: чому ми розділилися? Яка причина цього розколу, що ледь не зруйнував рівновагу світу?

Боги, як архетипи — глибинні образи колективного несвідомого. Я, Омнімаріс, був архетипом хаосу: снів, можливостей, реальностей, де все можливо, де віра в себе — це свобода. Але в кожному архетипі є тінь, як у даоській філософії: інь без ян — це темрява без світла, хаос без порядку — руйнування.

Я відкинув свою тінь, бо боявся контролю, бо не хотів стати тираном, як у моїх забутих спогадах з Пантеону. Причина поділу — страх, причина дисонансу – саме у цій сепарації. Страх перед собою, перед тим, що хаос може стати безладом, а порядок — кайданами.

Наслідки? Оу, вони от, як то кажуть, на лице: порушення балансу - мій хаос викликав хаотичні сни, де мрії розпадалися, а Ордімаріс — забуття, де віра ставала порожніми ритуалами. Ми розділилися, бо люди вірили в мене як у символ свободи, але забули, що свобода без структури — ілюзія!

«Шефе? — голос Аурі прорвався крізь туман, її фламінго блимали, ніби сигнали Wi-Fi в глушині. — Ймовірність, що ти тепер «Омнорді» — 50/50! Віряни чекають у храмі уяви. Вони в шоці, але Ханна вже малює нові символи — суміш хаосу й рун. А Ордімаріс у твоїй голові не бурчить: «Організуй фламінго в ряд!»? — гигикнула вона, імітуючи холодний тон.

Я пирхнув, але в голові справді шепотів Ордімаріс: «Твій хаос — безлад! Смертні не варті довіри!

Це було смішно й лячно водночас: ніби мати в голові педантичного бухгалтера, який коментує кожен мій жарт. Наслідки розподілу-об’єднання були очевидні: я тепер не один, а дует, де хаос і порядок сперечалися, як старе подружжя.

Десь з глибин моєї пам’яті вилізла фраза Лао-цзи, який казав: «З хаосу народжується порядок, з порядку — хаос. Баланс — це шлях Дао!». Воістину мудрий бог! Без цього злиття я б зник, як паросток без води, а Ордімаріс — як машина без палива.

Якщо чесно, то якби я знав із самого початку, як воно все є… то не довелося б Летеуса дематеріалізовувати! Адже і він був частиною рівноваги… не дарма ж я його створив! Простіше простого було б просто скоротити ситуацію до того, що хтось з нас двох, я Ордімаріса чи він мене – просто б поглинув.

Раптом Безодня затремтіла, і з’явилася фігура в сірому плащі — Кайден Мор, п’ятий із Сторожів Рівноваги. Його очі горіли вагою долі, ніби він був арбітром у космічному суді. Він стояв між мною й Ордімарісом (хоча той був у мені), і його присутність змушувала все завмерти — фламінго застигли в повітрі, руни потьмяніли.

• О, вітаю, Кайдене! – почтиво вклонився я, а за мною Ордімаріс. – П’ятірка вже має кворум?
•  Омнімарісе! Ордімарісе! — прогримів він, голос відлунював, як дзвін долі. — Я — арбітр балансу, поставлений Пантеоном для вирішення конфліктів та збереження Рівноваги. На сьогодні я Старший із Сторожів Рівноваги!

О це так кар’єрний ріст! Привітати? Хоча, надто Мор завжди серйозний… тому я вирішив не чіпати його.

•  Ваш поділ — не випадковість, а наслідок дисгармонії. – продовжний Старший над Сторожами Рівноваги. – Ти, Омнімарісе, відкинув порядок! Ти, Ордімарісе, відкинув хаос! Причини — страх і гордість: хаос без порядку стає хаосом, порядок без хаосу — застоєм. Наслідки — порушення рівноваги!

Моє «темне Я» стояло з по стійці струнко, одна блиск в очах зник. Я ж не звик ні відступати перед труднощами і, можливо трішки зухвало, але дивився Кайдену Мору просто у вічі.

Кайден Мор простяг руку, і енергія балансу — сіра, як абсолютна гармонія — оточила нас.

• Віра — це не хаос чи порядок, а їхній союз. Тіні і страхи потрібно інтегрувати, а не боротися. Моє рішення: повернення до попереднього стану, об’єднання двох божественних сутностей в одного бога — Омнімаріса, носія балансу! Хаос дасть свободу, порядок — структуру. Повертайся, але пам’ятай: одне порушення — і Безодня поглине тебе назавжди.

Енергія Старшого із Сторожів Рівноваги злила дві мої сутності остаточно: Ордімаріс розтанув у мені, його руни стали частиною мого хаосу, фламінго — з рунами на крилах. Це було як апгрейд: мої мрії тепер мали план, мій порядок — креатив. Філософія проста: без протилежностей немає зростання. Як у даоській мудрості: «З одного народжується два, з двох — три, з трьох — усе суще».

• І що тепер? – зніяковіло запитав я Кайдена Мора.
• Це питання не до мене… - вперше посміхнувся він, за весь час, що я його знаю. – Знайди себе нового! Гадаю, це буде не важче, ніж усі твої попередні пригоди…
• Пригоди? Пригоди… я не назвав це пригодами…
• Усе в твої руках! Усе залежить від тебе і від твоїх рішень…

Я вийшов з Безодні, відчуваючи нову силу. Я заплющив очі і зробив крок у перед… та яким було здивування, коли я опинився… серед богів Пантеону. Вони дивилися на мене, як на якусь дивину, що виринула з морських глибин і викинулася на берег, витріщалися на мене, ніби я був мемом із фламінго замість голови, що випадково влетів у їхній космічний Zoom-call.

• Омнімаріс 2.0? Чи #BalancedGod?" – реготав Локі, показуючи на мене пальцем.