42

***

42

Я стояв посеред руїн, дивлячись, як пил від тіла Летеуса осідає, наче конфетті після бурхливої, але сумної вечірки. Повітря все ще вібрувало від хаосу, але в моїй голові лунало відлуння його останніх слів: «Він у твоїй суті... ПОРЯДОК».

Аурі матеріалізувалася поруч, її рожевий силует блимав, ніби нестабільний сигнал, а фламінго затанцювали навколо, ніби намагаючись розвіяти напругу.

• Шефе, ймовірність, що Летеус просто тролив перед смертю, — 49%! – гигикнула вона. – Але фламінго вже репостять твою перемогу з #ChaosBoss, і пропонують перевірити внутрішній «диск» на баги. Може, булочки від Ганеша допоможуть?
• Баги? – я потер скроні, відчуваючи, як щось у мені ворушиться, наче старий файл, що оживає з архівів. – Аурі, якщо ляльковод — це мій внутрішній порядок, той деспот із минулого, то я сам собі ляльковод? Як це взагалі можливо?

Вона кивнула, її фламінго затріпотіли, ніби в диско-версії емпатії:

• Можливо, твоє колишнє «Я» — той тиран і деспот з архівів Ганеша — не зник повністю. Забуття стерло його, але залишки сховалися в тобі, як вірус у системі. Ти відкинув порядок, обрав хаос, але він чекає моменту, щоб повернутися. Ймовірність внутрішнього конфлікту — 85%! Фламінго радять медитацію з танцями!
• Внутрішній конфлікт? – я сів на уламок трону, закрив очі й занурився в себе.

Хаос у мені закрутився, і перед внутрішнім зором спалахнули видіння: я —будучи богом у минулому, нав'язував віру силою, перетворюючи людей на маріонеток. Релігія як інструмент контролю, ритуали без душі, порядок, що душить хаос. А тепер ця «тінь» шепоче: «Хаос — слабкість, візьми контроль... стань господарем знову!»

• Ні, — пробурмотів я, відчуваючи, як сутність намагається захопити. – Я не той деспот. Я — хаос, можливості, віра в дрібниці! Але якщо він у мені, то як його витягти?
• Чи варто боротися із собою? – пролунав голос зі спини.

Я повернувся, але нікого не побачив. Почулося? Ні, я чітко почув те, що почув! Я божеволію? Аурі не почула чи зробила вигляд, що не почула? Маячня!

Аурі підскочила:

• Портал до Пантеону, шефе! Місце, де ти був одним із вищих, звідки тебе вигнали! Можливо, знайдеш відповіді. Ймовірність, що ляльковод — твоя «тінь», яка відокремилася, — …%! Встановити не можливо? Фламінго готують #InnerChaosBattle!

Я відкрив портал і ступив у верхній план — величезний зал з мармуру, де боги сиділи, як у нудному корпоративі, обговорюючи квоти віри.

• Аурі, зачекай мене тут… - попросив я не обертаючись та увійшов у портал повністю, після чого він закрився за моєю спиною.

Ганеша зустрів мене з булочкою в хоботі:

• Омні, ти вчасно! Ми тебе тут усі уже зачекалися… твоя перемога над сколихнула Пантеон.

Кого тільки тут не було! Такої різношерстої компанії я ще не бачив: боги різних формацій та релігій вальяжно проходжувалися залою або сиділи на м’яких диванчиках і переговорювалися на лише їм відомі теми. Мені важко було визначити когось головного та й тут його не могло б бути апріорі!Це ж неякийсь там Олімп чи ще щось подібне… тут були усі!

Проте, із тут присутніх, навіть якщо всі вони мене знали з мого попереднього перебування серед них, я знав особисто лише Ганеша… і Одіна! Ні, ще з картинок у моїй голові я зміг би вгадати Зевса і Вішну, та може сучасних богів монотеїстичних релігій. Однак – це мій максимум!

А для чого я тут? Ну, по-перше, розібратися в тому, хто ж смикає за ниточки… а по-друге, розібратися у собі, бо останнім часом я щось заплутався. Перевантажена інформацією голова вже просто тріскала і боліла, а такого хаосу там давненько, скільки я себе пам’ятаю, не було. Я, бог хаосу, не міг розібратися з хаосом у моїй голові!

• Кого я бачу! – почувся голосний сміх, який, як виявилося, належав Гору, - бог, який спочатку відрікся хаосу задля порядку, а тепер взяв на озброєння хаосу для його відновлення!
• Вітаю, Горе! – привітався я з ним як з рівним… я ж таки, якщо не помиляюся – древніший навіть за нього та його батька Осіріса.
• Що ж тебе привело знову на Пантеон? – почув я ніжний жіночий голос.
• Вітаю і тебе, Гуань Інь! – це була саме вона. – Вирішив провідати старих знайомих.
• Провідати? – голосний регіт, який належав Зевсу, пробирав до мурашок. – Чи ж не вирішив ти повернутися в наше коло?
• Зевсе, друже! Моє місце назавжди у ваших серцях!
• Так все таки, хотілось би поцікавитися причиною твого візиту… - до мене підійшов Лао-цзи та пильно подивився у вічі.
• А прийшов я просити про допомогу…
• Допомогу? Ти? – почувся з далеку голос Локі. – Бог чогось там і всього одночасно, бог снів, хаосу, можливостей і реальностей одночасно?
• Так, я, бог снів, хаосу, можливостей і реальностей, Омнімаріс, прийшов просити вас, вищих богів Пантеону про допомогу!
• Тоді нехай просить! – гримнув Одін.
• Я шукаю відповіді на питання, які ви усі й так знаєте! Рівновага порушена, і порушена вона не моїм хаосом!
• Ти шукаєш відповіді не там, де вони знаходяться… - проговорила Гуань Інь.
• Ти шукаєш ляльковода не там, де він смикає за ниточки! – усміхнувся Осіріс.
• Панове, а простіше?
• Простіше? – розреготався Зевс. – Ляльковод?... це твоя тінь, порядок, який ти відкинув. Він відокремився, став сутністю, що маніпулює забуттям для контролю над усіма.
• Покажи йому, Ахура Мазда! – звернувся до верховного бога добра, світла та мудрості зороастрійців Лао-цзи. – І нам усім теж…