40

***

40

Після нетривалої рефлексії у досить теплій компанії я відвідав свою команду смертних, яким розказав про свої думки. Все зводилося до того, що для того, щоб потрапити в Пантеон, потрібно виходити з регіонального на глобальний рівень. Потім перемістився до свого командного центру, де проінструктував своїх аватарів щодо глобального моніторингу всіх і кожного, чиїм снам могло щось загрожувати.

Ну і на кінець – у мене залишалися невирішені справи в захопленій цитаделі Летеуса.

Руїни цитаделі після допиту виглядали, ніби хтось кинув невеличку вечірку й забув прибрати. Я кинув погляд на Морфея й Ейдоса, скутих тенетами хаосу, і всміхнувся: не все так просто в Датському королівстві. Мали намір вийти із забуття, та обрали не тих союзників… чи не той спосіб… чи не той інструмент…

У будь-якому випадку із Летеусом нас чекала остання, сподіваюся, сутичка, у якій ми вирішимо все і остаточно. Не гоже залишати борги несплаченими.

Вирішивши прогулятися околицями цитаделі, я обійшов її по колу. Коли я повернувся до входу в твердиню, опустився на уламок каменю, відчуваючи, як усе це геройство просить перерви, і зітхнув

• Аурі, перевір божественні чати — може, хтось із верхнього плану готовий побалакати. Без смертних, тільки ми з тобою… давай без зайвої драми, просто легкий чат.

Аурі з’явилася, її рожевий силует блимав, ніби сповіщення в чаті:

• Ймовірність удачі — 70%, шефе! Фламінго вже сканують «божественний Discord» — там меми з рунами, скарги на смертних і рецепти амброзії з лаймом!»

Вона почала скролити «божественний форум», де боги обмінювалися жартами — один пост від Зевса про «громові селфі», інший від Локі з мемами про обман. Раптом Аурі підскочила:

• Бінго! Ганеша, той із хоботом і розумом, відповів із верхнього плану! Каже, знає про ляльковода й відкриє архів, якщо ти обіцяєш не влаштовувати хаос із його солодощами — він фанат булочок!»
• Ганеша? Той хитрий слонячий бог, що розрулює перешкоди з булочками в хоботі? – зареготав я, потягаючи мохіто, яке матеріалізував для себе. - Гаразд, хай веде — мій хаос сьогодні на паузі з мохіто, обіцяю не красти його ласощі.
• Ймовірність успіху — 85%, але фламінго вимагають селфі з архівом і хештегом #ElephantChaos! Вони вже планують диско з Ганеша — уявляєш, фламінго з хоботом? – гигикнула Аурі.

Ганеша, як дізналася Аурі від наших друзів з нижчих божественних планів — фігура, що вирізнялася серед верхнього пантеону, ніби барвистий мумбо-джумбо на тлі сірих рун. Його присутність була як теплий аромат свіжоспечених булочок, що долинав із порталу, змішаний із легким гудінням мудрості, що нагадувало старовинний комп’ютер із античним софтом.

Він індуїстський бог із хоботом, що звисав грайливо, і тілом, оздобленим золотими прикрасами, виглядав, ніби дизайнер хаосу вирішив додати йому трохи екзотики й гумору. Його чотири руки тримали різне добро — булочку в одній, перо в іншій, а решта були готові розрулювати будь-які перешкоди, що траплялися на шляху. Голова слона, що сяяла, ніби люксовий прожектор на вечірці богів, контрастувала з його широкою, доброзичливою усмішкою, яка обіцяла не лише мудрість, а й порцію сміху.

Портал, відкритий Ганешаю, викинув нас у божественний архів — величезну бібліотеку верхнього плану, де полиці з голограмами, рунами й давніми скрижалями гуділи, ніби серверна кімната з античним дизайном і ароматом солодких булочок.

Ганеша зустрів нас, тримаючи булочку в хоботі й усміхаючись хитро:

• Омнімаріс, старий хаотик — чи новий? Про твоє «народження» і битву з Летеусом вже не просто ходять слухи, вони обростають легендами! Та ляльковод — серйозна штука… Ти впевнений, що архів покаже правду? І ще: тримай фламінго подалі від моїх ласощів, гаразд? Аурі, твої птахи вже репостять мої булочки!
• Ймовірність солодкого хаосу — 90%, але ми обіцяємо не красти — тільки селфі! – гигикнула Аурі, а фламінго затріпотіли
• Обіцяю, тільки філософія й селфі, Ганеша. – по-дружньому усміхнувся я. -  Покажи, що там про мене в твоєму «архіві мудрості».

Архів оживився — голограми показали мою «історію» з комічними ефектами, ніби старий фільм з глюками: виявилося, я — давній бог Омнімаріс, вигнаний з Пантеону за авторитаризм і деспотизм. Люди відвернулися, бо я нав’язував віру силою, перетворюючи її на релігію-тиранію, як той «опіум» для мас, змушуючи їх молитися без душі. Забуття стерло мене, але віра смертних у «всі можливості» повернула як новонародженого, ніби апдейт софту з багами.

• Ого, я був тим деспотом із списом і наказовим тоном? Круто, мій хаос — це апгрейд від тиранії, з фламінго-бонусом! — пирхнув я з сарказмом, але всередині щось ворухнулося, ніби старий спогад з мохіто-смаком.
• Ймовірність шоку — 90%, шефе! Фламінго репостять твоє минуле з #OldSchoolTyrant і емодзі з хоботом! – протараторила моя помічниця.
• Пантеон вигнав тебе, не тому, що твоя влада корумпувала віру, а тому, що люди в твоїх стали маріонетками, тендітними без душі! Зараз же віра перетворилася на порожні ритуали, як святкування без суті... Боги гоняться за вірянами, як прості смертні на виборах за голоси, щоб отримати владу… Але тепер ти хаос без тиску, шанс на новий баланс… Віра має бути свободою, як танець під зорями, а не ярмо, яке не дає змоги розвиватися!
• Я не пам’ятаю свого минулого! – зніяковів я. – Проте я розумію про що ти кажеш… я це усвідомив!
• Ляльковод — сутність, що повторює твої помилки, спокушаючи забуттям, щоб стерти все, що робить нас живими… - завершив Ганеша. – Та я підтримую твої дії… та тебе підтримую! Навіть з тим неконтрольованим хаосом, який ти випромінюєш! Це краще, ніж тотальне забуття та контрольоване існування…