33

***

33

Я ступив у портал, і світ закрутився, ніби хтось кинув реальність у блендер. Ацтекський храм зустрів мене задушливою спекою, запахом смоли й далеким гудінням джунглів. Піраміди здіймалися в небо, вкриті мохом і вирізьбленими зміями, що ніби пильнували кожен мій крок. Кетцалькоатль чекав на вершині, його пір’я тріпотіли, як пропелери, а очі блищали, наче смарагди в сутінках. Він виглядав як рок-зірка, що вийшла на пенсію, але забула про це сказати.

•  Омнімарісе, — прогримів він, його голос гудів, як буря. — Ти прийшов пропонувати чи просити?
•  А ти як думаєш? — я клацнув пальцями, матеріалізуючи келих мохіто, щоб виглядати невимушено. — Твої крила пахнуть зрадою, пернатий. Чув, ти шепочешся з Морфеєм. Що за сни він тобі продає?

Кетцалькоатль фиркнув, його пір’я загуділи, здіймаючи вихор пилу.

•  Морфей? Цей старий буркутун, що плете сни для забави. – фиркнув бог-змій. - Але ти прав у одному – сни стали валютою! А хто смикає за ниточки? Хто плете інтриги? Це не до мене! Те, що Летеус — не єдиний твій ворог,  не говорить хіба-що лінивий... А сни стають... дивними. Вони крадуть віру, Омнімарісе. І не лише твою!
• Говориш загадками, змію! – сьорбнув я мохіто. – Щось конкретніше можеш сказати…
• На те я й змій, друже! – підморгнув Кетцалькоатль.

Кетцалькоатль — один із найвизначніших богів ацтекського пантеону, який на сьогодні забутий навіть на батьківщині. Мудрий творець, жертвуючи собою, дав початок новій ері, приніс людям знання… Але ураховуючи його конфлікт з братом – він не дуже шанував хаос! Проте, він милосердний… Тому ідеальний союзник! Чому ж я маю сумніви стосовно його персони?

• Сни  стають дивними? Що ти маєш на увазі?— я прищурився, відчуваючи, як хаос у мені ворушиться, ніби кіт перед стрибком. — Тобто ти знаєш більше, але не скажеш?

«Аурі, що там із ймовірністю зради?» - звернувся я до помічниці за допомого. Ментального зв’язку.

Аурі гигикнула в моїй голові, її фламінго затріпотіли: «Ймовірність, що Кетцалькоатль ховає правду, — 60%. Але він не з Морфеєм, а... з кимось іншим. Дані нечіткі, шефе. Можеш натиснути на нього!»

Хм, варто дослухатися до мого «внутрішнього голосу» у вигляді моєї матеріалізованої «повністю стабільної системи».

• Слухай, пернатий, — я зробив крок ближче, тримаючи мохіто, ніби це був меч. — Я не просто так народився з хаосу. Якщо ти граєш на два фронти, я дізнаюся. І повір, мої віряни в TikTok страшніші за твої вихори.

Кетцалькоатль розсміявся, але в його очах промайнула тінь сумніву.

•  Ти знову довірився смертним, Омнімарісе? Цікаво... Морфей вважає, що вони — слабкість. Але я скажу тобі дещо: він не один. Хтось із Пантеону підштовхує Летеуса. Був би я на вершині – я б зайняв сторону переможця! І це не ти… І не я... Хочеш правди? Шукай у снах, там ховаються ключі та відповіді, а в них - сила.
• Радиш зганяти у сонний вимір? — я відчув, як по спині пробіг холодок. — Не люблю натяки!
•  Я нічого не натякаю, — його пір’я стихли, голос став тихішим. — Просто будь обережний. Сни брешуть, а майстрів брехні серед нас багато! І ще... зверни увагу на Ейдоса... Його ідеї вічні, але небезпечні!
• Все таки ти більше змій, ніж рідкісна пташка з яскравим пір’ям!
• Не ми такі -  час такий, Омнімарісе!

Аурі шепнула: «Ймовірність, що Ейдос у грі, — 20%. Але Кетцалькоатль не бреше... наразі!».

Я зітхнув. Кетцалькоатль не зрадив — принаймні, не явно. Але його слова пахли недомовками, як джунглі після дощу. Я клацнув пальцями, маю намір відкрити портал назад до капища. Час повертатися навідатися з візитом до Морфея… але! Ні, спочатку…

Квартира Ханни зустріла мене звичним хаосом: Артур і Франк сперечалися, чи солоні чіпси кращі за сирні, Ян і Хелен намагалися зіграти мелодію, що «розбудить сни», а Лара гортала телефон, бурмочучи: «Десять мільйонів переглядів, і ми купимо Омнітрон!» Ханна малювала в блокноті щось, що скидалося на лабіринт зі зірок і тіней. Макс, як завжди, возився з кресленнями, мурмочучи про «Сонний Вихор».

•  Ну що, босе, зловив ляльковода? — спитала Лара, не відриваючись від екрана.

Я перетворююся з «бога у TikTok» у боса?.. боса хаосу і ще чогось там? Ну й нехау, мені це все більше подобається!

• Ні, поки що! Єдине, що мені вдається зловити - це лише головний біль, — я плюхнувся на диван, матеріалізуючи ще один мохіто. — Кетцалькоатль не даремно змій, хоч і пернатий… Морфей? Тхне від його снів та ілюзій, але я маю сумніви. Мені треба в Сонний Вимір… і мені потрібна ти, Аурі. – я повернув голову до своє помічниці. – Боюся, я не побачу всього, що криється у снах Морфея…
• Чудово, босе! Коли? Я хотова хоч зараз! – виструнчилася Аурі, блазнюючи.

Макс підскочив, його окуляри блиснули.

•  «Сонний Вихор» майже готовий! Він поглинатиме сни Морфея й перетворюватиме їх на хаос. Але потрібна віра! Лара, як там #ChaosGodVibes?
•  П’ятнадцять мільйонів переглядів! — гордо заявила Лара. — Я запускаю нове відео: «Омнімаріс проти богів-пенсіонерів». Підпишіть петицію за хаос!