32

***

32

Я ввалився в квартиру Ханни, ніби метеор, що ледве не промахнувся повз Землю. Повітря пахло кавою, легким відтінком паніки і… снеками та пивом. Цей запах ішов від Артура, Яна, Макса та Франка, які під моїм поглядом зніяковіли, а у їхніх поглядах читалося: «А як іще боротися зі стресом? Ми лише так вміємо!»

Ханна, як завжди, малювала в своєму блокноті, її олівець гудів, наче бджола, ну а Лара скролила TikTok, бурмочучи: «Мільйон лайків, і ми купимо Омнітрон!»… Хелен тихо наспівувала, перебираючи струни гітари.

Аурі, з рожевими фламінго в волоссі, що тріпотіли, наче на вечірці, мовчала в моїй голові, зате в мінімальних подробицях розповідала присутнім про епічну битву та чергову перемогу «добра на злом» та «хаосу над буденністю і сірістю». Це було дивно — зазвичай вона вже б видавала «ймовірність провалу — 99%» чи щось настільки ж обнадійливе. Я глянув на команду, відчуваючи, як хаос у мені пульсує, ніби кава в кавомашині після подвійного еспресо.

• Омні, ти виглядаєш, ніби побачив Летеуса в TikTok-трансляції… — сказала Ханна, відриваючись від блокнота. Її очі блищали турботою, а скуйовджене волосся робило її схожою на художницю, яка щойно вижила в апокаліпсисі.
• Гірше, — відповів я, плюхаючись на диван поруч з нею, матеріалізуючи бокальчик пива у своїй руці (а може у мене теж стрес? Боги не заїдають стрес). — Сторожі Рівноваги влаштували мені суд, назвали отрутою для балансу й ледь не стерли із реальності. Кайлен Мор відбрехався, але попередив: кожен відповість за свої діяння. І знаєте що? Я починаю думати, що Летеус — не головна проблема. Хтось смикає за ниточки, і мені це відверто не подобається…

Команда завмерла. Хелен перестала терзати струни, хлопці перестали жувати, і навіть Лара відірвалася від телефону. Хелен тихо запитала:

• Тобто є... ляльковод… Хтось сильніший за Летеуса і Сторожів Рівноваги?
• Точно, — кивнув я. — Летеус — бог забуття, мій витвір, якщо вірити тій інформації із мого забуття… але він діє, ніби хтось шепоче йому сценарій. І цей хтось знає мої плани краще за мене. Складається враження ніби я, проте лихий та хитрий плете павутину!

Макс підняв очі від креслень, його окуляри блиснули, як у божевільного вченого:

• Тоді нам потрібен буде новий артефакт? Щось, що зламає чужі плани. Назвемо його... «Сонний Вихор». Але для цього потрібна енергія віри — і бажано багато.
• Хто про що, а артефактор про артефакти! – сказала Ханна і щиро розсміялася, але її сміх потонув у дружнього реготі решти моєї команди.
• Я просто стараюся бути корисним… - зніяковіло відповів Макс, але засміявся разом з усіма.
• У нас все вийде! – похлопав я по плечу Макса. – Просто потрібно вірити…
• Віра? Це до мене! – оживилася Лара. - Відео бога хаосу в дії набрало п’ять мільйонів переглядів. Хештег #ChaosGodVibes в трендах! Я можу запустити нову кампанію — щось типу «Врятуємо сни разом!».

Я посміхнувся. Лара — це TikTok-версія жриці, але її віра в алгоритми сильніша за будь-який храм.

• Гаразд, Лара, запускай. А нам треба знати, хто цей ляльковод. – я повернувся до своєї, знову матеріалізованої помічниці. - Аурі, ти щось накопала в тих своїх чатах богів?.

Ось тут Аурі ожила, її голос у моїй голові задзвенів, наче дзвіночки на вечірці фламінго: «Омнімарісе, я чекала, поки ти запитаєш! Я просканувала чати нижнього й середнього планів. Є підозра, але без доказів. У повідомленнях згадують Морфея — бога снів. Він не з’являвся відкрито, але його ім’я спливає в розмовах про «новий порядок». Ймовірність, того, що він дотичний, — 50%.»

«Дякую, що не «в загальний чат» — посміхнувся я і почухав потилицю. — Той самий, що завжди «не вибирає сторони»? Варто поговорити зі старим буркутуном?»

«Ти бог хаосу, шефе, — гигикнула Аурі. — Але якщо Морфей плете сни, щоб керувати Летеусом, то він у Сонному Вимірі. Туди не просто так зайдеш — потрібна пастка».

«Ні, обійдемося без пасток…» - підморгнув я, та несподівано для усіх, зник з кімнати, перемістившись у свій командний пункт.

Морфей — це серйозно. Колись він був богом верхнього плану та одним із Пантеону! Це зараз він на пенсії, а снами керують купа дрібних божків, з якими мені доводилося пересікатися на нижньому божественному плані. Якщо він керує Летеусом, то мої старі плани — вторгнення тіней, перезапуск світу — лише його шахівниця. А я, здається, пішак, який став ферзем. Але є ще Кетцалькоатль. Його крила пахнуть зрадою, і я не можу ігнорувати це передчуття.

«Аурі, — подумки сказав я, — стеж за Кетцалькоатлем. Якщо він зрадить, я хочу знати першим.»

«Ймовірність зради — 45%, — відповіла вона. — Але я на зв’язку, шефе. До речі, твої віряни в чатах уже співають #ChaosGodVibes. Лара знає свою справу.»

«Гаразд! Я в гості до Морфея… візит ввічливості!»

«Обережніше, шефе!»

«Я сама обережність! Кінець звязку!»

Я віддав вказівки своїм аватарам у командному центрі… тепер тут панував мій хаос — аватари метушилися, моніторили сни, перевіряли розломи, а в кутку навіть з’явився міні-бар з мохіто для «стрес-менеджменту». Я посміхнувся: навіть боги вчаться в смертних.