26

***

26

Ми з Аурі повернулися до квартири Ханни, де кипіла робота. Лише Ханна сиділа на дивані, стиснувши в руках свій блокнот. А поруч бігала і тихенько гомоніла Аурі:

•  Коефіцієнт стабільності піднявся до 67%. Але роботи ще багато!.

Я тільки кивнув і присів коло Ханни. У мене тепер був командний центр, аватари, союзники і… ворог, який знає, що я існую. Гра тільки починається? Ні, вона продовжується, тільки тепер правила гри встановлюю я.

Аурі не давала навіть п’яти хвилин перепочинку.

•  «Чотири сигнали одночасно. Координати завантажені. Три в місті, один — у приватному маєтку за його межами. Тіні відкриваю кілька фронтів відразу.
•  Класика, — пробурмотів я, — розтягнути сили ворога.

Але в мене є козир — я сам.

• Що з тобою? – присів я коло Ханни. – Ти виглядаєш не надто…
• Вони повернуться... – схлипнула дівчина.
• Ти це знаєш! Я це знаю! І вони знають, що ми знаємо! А ще ми готові!
• Омінмарісе! – викрикнула Аурі. – Ці почвари не заспокоюються!
• Займися Ханною, я в командний центр! – ми кивнули один одному і я пірнув у свій ментальний простір.

Усі мої три загоди були готові до дії. Єдине що точки атаки було чотири, що трішки тригерило… я то думав, що як великий начальник буду роздавати вказівки, а тут доведеться особисто брати участь в операціях! Хоча, навіть у футболі є граючий тренер.

Я пройшовся вздовж столу, як генерал перед атакою:

• Хлопці й я, слухайте уважно:

1. Координата Перша — вулиця біля театру. Там наш «клієнт» — дівчина, яка репетирує головну роль у виставі. Тінь хоче зламати її перед прем’єрою. Загін № 1 — ваш напрямок.
2. Координата Друга — дах багатоповерхівки. Хлопець-скейтер, що мріє зняти власний фільм. Загін № 2 — туди.
3. Координата Третя — підземний клуб, де виступає молодий ді-джей. Загін № 3 — ваші колонки вже чекають.
4. Координати Четверта — маєток за містом. Художник, що малює картини зі снів. Тут піду вже я особисто.

• Питання є? — глянув я на себе ж.
• Питання відсутні, — відрапортували мені мої аватари, — все ясно. Б’ємо і повертаємось.

Поки я добрався до маєтку за містом, до художника, мої загони уже почали розбиратися з тінями. Ні, я не йшов пішки до того маєтку! Але досить тривалий час я не міг встановити ментальний зв'язок, щось постійно заважало. Щось?.. чи хтось? Не дуже важливо… факт залишається фактом… ворог знайшов спосіб сповільнити оперативність моїх дій у відповідь на його неподобства.

Вже через п’ятнадцять хвилин загони в повному складі повернулися в командний цетнр та доповіли:

«Загін № 1. Тіні в театрі. Перетворювали декорації на купу сміття у снах акторки. Світловою хвилею припинено неподобства і до побачення. Дівчина в шоці, але до виступу буде готова».

«Загін №2. Скейтер у безпеці. Довелося влаштувати показовий трюк з мосту, щоб він знову повірив у себе. Ну і трохи тіней прокатати… навчити їх новим трюкам».

«Загін № 3. Тут була жорстка вечірка, тіні не витримали басів і розбіглися. Ді-джей тепер вважає, що я його особистий талісман».

Але, як і думалося, з маєтком було складніше. Коли я таки увійшли у сон художника, виявилося, що це величезний собор зі скляними вежами, де кожна вітражна картина — його незакінчена робота. І кожну з них уже почала вкривати чорна павутина.

• Він тут, — сказав я сам собі.

І справді, тінь стояла на центральному вівтарі, тримаючи у руках картину. Його голос лунав відразу звідусіль:

• Ти здатен здобувати перемогу у дрібних боях, Омнімарісе, але тобі не перемогти у цій війні.
•  Це ми ще побачимо… Однак, швидше за все – уже без тебе! — відповів я, кидаючи погляд на свого «Двійника», якого сформував собі на допомогу. — Час показати йому дзеркало?

Ми одночасно викликали купол із золотого світла, який почав звужуватися навколо тіні. Тінь раптом зрозуміла, що їй не виривалися, шипіла, але кожен дотик до світла спалював їх.

• «Омні!» — пролунав у голові голос Аурі. — «Ханна на ментальній лінії. Вона каже, що бачить почвару у своєму сні просто зараз… і ця нечисть дуже сильна!».
• Що?! Коли вона встигнула заснути? — я ледь не зірвав операцію. — І як вони атакують стільки цілей одночасно?!
•  «Він хоче відтягнути тебе від художника».
• Не вийде, — стиснув я зуби. — Активувати Протокол «Аватар-Рятівник».

Я подумки віддав наказ в командний центр, і три моїх спецзагонів  по моїй команді ввалилися у сон Ханни через портал. Я віддав команду стримувати почвар до мого прибуття. Вони зійшлися з тінями впритул, і поки «Шкірянка» бив по ворогу ланцюговою енергією, «Окуляри» відтягнув Ханну подалі від епіцентру.