16

***

16

Мій черговий ранок! Я вже збився з рахунку який… Яку ніч я прогулювався по снах моїх вірян, в пошуку аномалій та тіней. Проте інших ексцесів, окрім зустрічі тіні з Максом, інших екстраординарних кейсів я пригадати не можу, бо їх просто не було, якщо не рахувати дрібних ляпів.

До речі, дякую зусиллям дівчат, їхнім мема та постам, кількість моїх вірян ледве-ледве не дотягувала до тисячі.

Останнім часом я почав помічати дивне: чим більше людей починали в мене вірити, тим частіше траплялися дрібні… гм, інциденти. Наприклад, хотів подати Ханні знак у сні, що небезпека близько, а вийшло так, що вона прокинулася з волоссям, що світиться, наче новорічна гірлянда. Звісно, вона спершу злякалася, але потім вирішила, що це модно, і тепер мене просить робити так раз на тиждень.

• Це не магія, — бурмотів я собі. — Це просто… побічний ефект віри.

Але справжній виклик почався, коли я задумав матеріалізувати Аурі. Вона, ясна річ, була не проти. Навпаки, майже кожну ніч шепотіла мені в голову:
«Ну давай, спробуй. Я хочу відчути вітер, сонце… і з’їсти щось справжнє, а не уявне».

Я витратив чотири дні на експерименти. Спершу вийшло щось схоже на Аурі (так як я її собі уявляв), але з руками, зробленими з хмар. Потім — Аурі з нормальними руками, але ногами, як у фламінго. Вона, до речі, навіть не образилася, просто насміхалася й питала, чи можна так залишити «для антуражу».

На п’ятий день я, здається, майже впорався. Аурі стояла переді мною, цілком матеріальна… і з власною думкою, яка з першої ж хвилини почала конкурувати з моєю.

•  Ну що, тепер я теж богиня, чи як? — підморгнула вона. — Ні, ти головний, тут навіть немає про що говорити! Але я буду молодшою богинею… Добре?

Часом я почав думати, що краще б я залишив Аурі там, де вона була спочатку: наш зв'язок не переривався, і моя «повністю досконала система», але вже з двома ногами, і двома руками… та головою на плечах… все ж продовжувала сидіти у мене в голові. Вона це називала «ментальним зв’язком» з великим радіусом дії: коли я одного разу відправив її до Ханни та Хелен, а сам пішов прогулятися по окраїнам міста, де висвітлилися маяки – вона сиділа координувала кожен мій крок.

Я почав розуміти, що більше віри — більше сил, але й більше хаосу. І що, можливо, матеріалізація Аурі — це не подарунок, а ще одне випробування.

Першою постраждала кав’ярня на розі. Я просто зайшов туди з Аурі — і бариста раптом вирішив, що він пророк. Не знаю, чи це від моєї аури, чи від того, що Аурі замовила «чашку кави зі смаком літа й нотками вічності». Але тепер кожному клієнту він читає вірші про призначення життя й радить додавати в лате трохи кориці «для очищення душі».

Далі — гірше. Випадкові перехожі почали бачити сни наяву. Стоїть чоловік на зупинці — і раптом кричить, що його бос хоче стати піратом і пограбувати бухгалтерію. І як ти поясниш людям, що це не божевілля, а побічний ефект розширення твоєї божественної присутності?

Аурі ж цим насолоджувалась. Вона почала «тренувати» свої нові здібності: підселяти у сни незнайомців сюжетні повороти, додавати їм несподівані зустрічі чи забавних монстрів. Я спершу сміявся, але коли один бухгалтер насправді пішов у відпустку, щоб «знайти дракона, який вкрав його калькулятор», мені стало трохи тривожно.

•  Це ж весело, — виправдовувалась Аурі, — світ став яскравішим!
•  Світ став некерованим, — відповідав я, намагаючись прибрати з під’їзду Ханни, де тимчасово жила Аурі, фіолетовий туман, який та ж сама Аурі ненароком залишила після «легкого експерименту з атмосферою».

І тут я зрозумів: якщо ми не навчимося контролювати ці сили, то «богоподібність» Аурі перетворить усе місто на психоделічний цирк. А я точно не готовий бути директором цього шоу.

Ні, звичайно я міг би просто забрати у неї її цікаві здібності, які з’явилися після її матеріалізації. Проте цей створюваний Аурі хаос був настільки по-дитячому безпосередній, що кожного разу я відмовлявся від цієї ідеї. А взагалі я потрохи звикав до того, що відбувалося в моєму житті.

Проте, хаос повинен бути контрольований. І цей хаос повинен бути контрольований мною – Омнімарісом, богом чогось там і всього одночасно, снів, хаосу, можливостей і реальностей одночасно. А тому ми з Аурі, Ханною та Хелен (Макс не виходив на зв'язок уже третій день, надіславши повідомлення дівчатам про роботу над важливим артефактом… знамо над яким) сіли за стіл я витягнув блокнот і урочисто написав зверху:

“Кодекс Богоподібних”

• Перше правило, — почав я, — ніяких втручань у чужі сни без дозволу. Без мого дозволу в першу чергу!
•  О, ну тоді пункт «веселощі» можна одразу викреслити, — пирхнула Аурі, але погодилась… умовно.
• Друге, — продовжив я, — не змінювати фізичний світ так, щоб це було небезпечно для людей.
•  Ага, — кивнула вона, роблячи у повітрі маленьке сонце, яке одразу почало обертатися навколо моєї голови.

Дівчата пирснули від сміху, а Аурі скорчила не невинну гримаску.

• Це що? — зиркнув я.
•  Атмосферна ілюстрація до правил, — невинно відповіла вона.
• І третє, — я зітхнув, — обов’язково радитися зі мною перед будь-яким масштабним втручанням.
• О, тоді додай четверте: ти теж радься зі мною, перш ніж самовільно гуляти по околицям і творити дива, — усміхнулась Аурі.