13

***

13

Ще один ранок, але цього разу не такий спокійний, як попередній. Моя голова гуділа, ніби після епічної битви (якщо це можна назвати битвою, тим більше епічною) в гаражі! 101 вірянин?! О, тепер я відчував, як їхня віра пульсує в мені! Але після вчорашнього «вибуху» артефакту я прокинувся не в парку, а... на даху якогось будинку? Як я сюди потрапив? Ах, так, після святкування я вирішив «прогулятися» сновидним полем, і ось результат.

Ніч видалася не простою: хоча з почварою я не зустрівся ще раз, а от за тінями, які мучили людей, які у мене повірили – довелося побігати! Забутий бог забуття вирішив змінити тактику по виснажити мене? І це ще не велика кількість вірян… але вона зростає! Не буду ж я бігати кожну ніч по снах кожного, хто у мене повірив. Ще один ранок, але цього разу не такий спокійний, як попередній. Моя голова гуділа, ніби після епічної битви (якщо це можна назвати битвою, тим більше епічною) в гаражі! 101 вірянин?! О, тепер я відчував, як їхня віра пульсує в мені! Але після вчорашнього «вибуху» артефакту я прокинувся не в парку, а... на даху якогось будинку? Як я сюди потрапив? Ах, так, після святкування я вирішив «прогулятися» сновидним полем, і ось результат.

Ніч видалася не простою: хоча з почварою я не зустрівся ще раз, а от за тінями, які мучили людей, які у мене повірили – довелося побігати! Забутий бог забуття вирішив змінити тактику по виснажити мене? І це ще не велика кількість вірян… але вона зростає! Не буду ж я бігати кожну ніч по снах кожного, хто у мене повірив.

Як виявилося – сидів я на даху будинку якраз навпроти майстерні Макса. З кишені випирала куля – чудо-артефакт горе-артефактора. І це я не перебільшую! Так, хлопчина вирішив зробити все, щоб бути корисним мені… як вдячність? Чи прояв віри? Не важливо! Та й все ж таки він це зробив… От тільки ні я, ні тим більше він не розуміли… наразі, тої сили, що сховалася в артефакті.

Я сховав кулю, яка ззовні нагадувала кулю для більярду кольору слонової кості, у просторовий карман (так, це моє нове уміння, дякуючи Аурі та інформації для вдосконалення від неї). Місто внизу гуділо, а сновидне поле вібрувало, наче після вечірки, де хтось забув вимкнути музику. Забуття відступило чи заховалося, але я відчував його ехо — шепіт про «старших братів», що ховаються в тінях забутих мрій.

«Омнімарісе, ваш рівень енергії відновлено на 87%. Рекомендую уникати імпровізованих вибухів надалі. Ймовірність повторної аномалії — 45%», — Аурі, як завжди, починала день з лекції.

• Дякую, моя ти калькуляторко, — пробурмотів я, клацаючи пальцями, щоб «натворити» каву замість мохіто. — Сьогодні так!

«Знову без сніданку?» - прозвучало в мене в голові.

• Так, не має апетиту…

Я озирнувся: місто внизу прокидалося, люди снували вулицями, а я відчував, як сновидне поле ворушиться — наче хтось чухає спину після укусу комара. Вчора я… ні, ми, відігнали Забуття… хоча не знаю, чи можна це назвати «відігнали»… зараза силу має, хоча ця сила від чогось залежить! Ну і свою силу я йому показав, і сила моя зростає з кожним новим вірянином. Але то забуття лишилося десь там, у тінях забутих мрій.

Артефакт Макса... Треба його вивчити, перш ніж почвара знову вирішить спробувати «потрусити» мене. Від «ключника» треба отримати хоч якусь інструкцію з використання артефакту. Апропо! Сам артефакт та інструкція до нього, за слів мого чудо-артефактора, йому наснилися! Тому, не варто мучити Макса поза сном… Я посміхнувся…

Раптом я почув «виклик» — не молитву, а щось схоже на паніку. Від Ханни? Я клацнув пальцями і опинився в її квартирі, де вона сиділа за столом з блокнотом, малюючи щось гарячково. Поруч Хелен пила каву, яка слухала щось невидиме, а Макс... Макс колупався у своєму черговому «гаджеті» на підлозі.

•  Омні! Нарешті! — вигукнула Ханна, підскакуючи. — Дивись, що я намалювала план! Після вчорашнього ми подумали та вважаємо, що повинні створити "анти-Забуття" — щось на кшталт мемів, що нагадують людям про їхні мрії!
•  Меми? — я підняв брову, сідаючи за стіл. — Ханно, мною вчора ледь не рознесло гараж, а ти про меми? Того екс-божка чи ким він там є просто треба нейтралізувати і забити назавжди… Ось йому мій вирок!
• А чому б ні? – підняла голову Хелен. – Тіні тільки й говорять про вчорашній день!
• Та й взагалі, меми — це чистий хаос! – не відриваючись від свого заняття промовив Макс. - А Ви у нас бог, зокрема, і хаосу!
• Тіні теж сидять у соцмережах? – хмикнув я.

«Тіні є усюди, де має місце сумнів…» - монотонно прозвучала Аурі у мене в голові.

• Тіні є усюди, де має місце сумнів… - повторив я вголос за своєю помічницею.
• Що? – всі троє повернули голову в мою сторону.
• Нічого… нічого… - повторив я, сам поринувши у роздуми. – Це треба обдумати! Так що там з планом, Ханно?
• Ну, ми в процесі!

Макс підвів голову, тримаючи в руках якусь дротину.

• Омні, а моя куля?
• Що твоя куля? – вишкірився я.
• Вона спрацювала, правда? Я вже думаю, як її апгрейдити!
•  Максе, твоя куля втиснула мій божественний зад в двері твого не дуже божественного гаража, — зітхнув я, роблячи жест "рука-лице". — Але визнаю, без неї ми б не впоралися. Тому сьогодні я прийду до тебе в сон, і ти мені покажеш і розкажеш, що вона таке і з чим її їдять, щоб усім почварам надавати по гузиці..