6

***

6

До Ханни я не став навідуватися, хоча був на сторожі і розвиваючи свої божественні здібності, за сприяння і консультацій Аурі, охороняв сон моєї вірянки… ну, паралельно і двох нових теж! Хоча нічого екстраординарного у ту ніч не сталося, що вже тішило…

Відчувалися дивні вібрації, а також з’являлися відчуття, схожі з тими, коли ми з моєю вірянкою зустріли то неподобство в балахоні. Напевно таки воно мучило ще когось, проте… на превеликий жаль… я не мав можливості охопити усіх людей міста. А та нечисть мене уникала, ніби обходила стороною, відчуваючи мою присутність.

Крім функції так би мовити моніторингу, за допомогу Аурі я почав розвивати свої інші, як бога, можливості та властивості. Так, я без дозволу заходив у сни Ханни, Хелен та Макса… непомітно для них! Принаймні вони мене не помітили, я так думаю. Хоча це вони мені скажуть самі, при зустрічі.

Також, на божественному ментальному рівні я навчився передавати думки. Моя помічниця, та що «повністю стабільна система», сказала, що вдосконаливши цей скіл я зможу поширювати не лише свої думки, але й сіяти хаос. Цікава опція, але навряд чи вона важлива для впливу на своїх вірян. Я ж не Локі, який сіяв хаос і розбрат без розбору! До речі цікавий божок, от би з ним познайомитися…

Ніч я провів у тому ж парку, де зустріч Ханну, сидячи цілу ніч на гілці клена, вдосконалюючи свої можливості та охороняючи сни моїх вірян. З першими променями сонця між шлунок дав про себе чути… звідки в мені стільки людського? Хоча, мої віряни – люди! Я не чув, щоб боги відчували голод. Вони їли і пили, але щоб це було нагальною потребою?

Я «натворив» собі сніданок і насолоджувався ним, поки не відчув, що усі мої віряни, а їх аж цілих три, прокинулися. Тобі я надіслав їм божественні меседжі, призначивши їм зустріч з їхнім богом.

Вони сиділи в тихій кав’ярні на околиці парку. За одним столом — Ханна, «розбите небо» та «ключник». Останні двоє обережно подивилися на мене, ніби ще не вирішили, чи я справді бог, чи просто надто артистичний тип чи якийсь там фокусник. Але це було лише на перший погляд.

Ханна поклала олівець і глянула на них:

• А ось і він! Той, кого я покликала його у наш світ.
•  Покликала? Як? - «Розбите небо» нахилила голову.
•  Я малювала сон, і він… відгукнувся, — тихо сказала Ханна. — І тепер він тут.
• Не хвилюйтеся. Я тут не для того, щоб правити чи збирати данину, приймати жертви чи поневолювати народи. – з уже притаманним мені шармом посміхнувся я. -  Я так розумію, в силу обставин ви потребуєте допомоги і божественного втручання. Тому перед вам бог чогось там і всього одночасно, снів, хаосу, можливостей і реальностей одночасно. І не дивіться на мене так, це вона придумала… - я вказав пальцем на Ханну і розсміявся.

«Ключник» закрив свій блокнот і вперше глянув на мене прямо. В його очах читався гостри розум та допитливість, а також віра та прохання допомоги.

• Якщо Ви справді можеш допомогти… я готовий вірити. – промовив Макс.

Я сів за стіл і клацнувши пальцями… покликав офіціанта. Ну а що ви хотіли? Бізнес – справа свята. У бізнесу, до речі, теж є свої покровителі, тому наражатися на конфлікт з тими богами чи богом, які «кришують» дану сферу, у цьому місті зокрема, у мене не було бажання.

Ми зробили замовлення і я розрахував за все. Звідки у мене гроші? Гроші не з’являються нізвідки та не зникають в нікуди! Якщо ти не бог, зокрема, хаосу.

• До речі, як прошла ваша ніч, любі мої? – промовив я і скусив себе сам за язик… якось вже занадто це прозвучало, навіть не по-менторськи і точно не божественно.
• Я вперше за останній час спала як вбита, а мої сни, хоч і не були достатньо яскраві, проте в них не було нікого стороннього. – випалила Хелен.
• У мене теж! Так, не було звичних сюжетів та барв, але… - опустивши очі промовив Макс.
• Мушу сказати, що мій сон теж був спокійний! – підтримала інших Ханна. – Тільки я помітила, як хтось ховався по закуткам та намагався бути невпізнаним. Я спочатку думала, що це якийсь шпигун почвари, але потім впізнала Омні.
• Овва! – розсміявся я. – Я гадав, що залишуся непоміченим… Так, зізнаюся, погуляв я по вашим снам. Я ж таки бог, чи як?

Усі присутні розсміялися, щиро без купюр, і хотіло було мені дякувати, але я зупинив їх.

«Дарма Омнімарісе Ви зупиняєте їхню подяку! Молитва і вдячність вірян – важлива для бога!» - прозвучав у мене в голові голос Аурі.

«Не дарма! Я ще нічого не зробив…» - подумки відповів я їй.

«Дарма! Але їхня духовна вдячність підвищила Вашу божественну ману на 25%» - протараторила Аурі. – «А могла б на 50%, які мінімум.».

• Чого це він? – запитала Хелен, побачивши, що я підзавис, хоча в цей час спілкувався з помічницею.
• Це так буває! – розсміялася Ханна. – А деколи від говорить, ніби сам із собою. Але то…
• Але то я просто спілкуюся із своєю помічницею Ханною… - продовжив я за неї. – Це, наразі, вбудована система! І вона переказує Вам вітання…
• Що значить вбудована? І чому наразі? – зморщив лоба Макс.
• Я не скажу за інших богів, але мені в допомогу дали Аурі «повністю стабільну систему». – розсміявся я. – ну а «наразі», бо її жужання у мене в голові часом напрягає, тому у мене в планах її деінсталювати з моєї голови та матеріалізувати!