Пролог

— руки за голову і не рухатися —приказав мені суворий голос

—допоможіть їм! Ви, що не бачите, вони зараз помруть! - кричала я до чоловіка у полійцейській формі

Дівчину силою відштовхнули від мертвих тіл і відвели на вулицю. Вона впала на коліна і почала гірко плакати. Хто знав, що в неї зараз на серці - біль, втрата, чи може щось інше?

—як ти їх вбила? — звернувся до мене один із робітників поліції— ти ж дівчина і така… — він взяв обличчя дівчина у свою руку і додав — … і така тендітна

—закрий свій рот і не смій таке казати.Вони мусять жити.Забери від мене свої погані руки—сказала крізь зуби я йому в обличчя і відкинула його руки від себе

—а ти з характером, дівчина. Я таких люблю. Якщо будеш ніжною, то може я зроблю так, щоб тобі менший термін дали

Відповісти йому дівчина не встигла.Її перебив голос ще одного робітника поліції, який щось говорив у рацію

—жінку вбили ножем судячи по всьому попали в живіт і в спину також попала куля з пістолета в плече, а чоловіка вбили з пістолета попали біля серця, ножових поранень немає. Пакуйте тіла і везіть їх. Будемо робити розслідування, хто і чому це зробив, але одного підозрюваного ми вже маємо—сказав це він і глянув на мене —зараз ми її привезено у відділок і там спробуємо з нею поговорити, а то мовчить як та риба.Сказавши це він пішов в мою сторону

Після його слів <вбили>, я застигла на місці, руки почали тремтіти. Я не могла повірити в цеюЦього не може бути вони повинні були жити.

—так, так.Мішель Джонс, така відома дівчина, а яка добра і змогла вбити двох людей. Як ти це зробила?

— вона мовчить, а якщо говорить, то тільки те чого нам не треба—сказав другий поліцейський

—я не вбивала їх.Навіщо мені це робити? Ви чуєте себе? як ви можете таке говорити? В мене з ними були чудові відносини — все ж таки проговорила я

—всі ви так говорите, а потім виявляється що ви і є вбивцями. Ну все ніяких більше розмов беріть її й в машину їдемо у відділок там будемо з нею говорити вона точно там заговорить більше.


Один із них взяв силою підняв дівчину начепив на її руку наручники та повів до машини.Дівчина не мала сили пручатися цьому, ні щось говорити.На місця вбивства так і залишилася поліція та швидка допомога.На вулиці почався сильний дощ, дівчину вели через велике подвір'я до воріт де знаходилася машини.Перед воротами її хтось відгукнув

—Мішель постій —прокричав чоловічий голос позаду її спини

Вона невпевнено обернулася і побачила перед собою ту людину, яка, на її думку, змогла б їй допомогти

—містер Сміт! допоможіть мені вони мене звинувачують у вбивстві ну ви ж знаєте що я б не змогла таке зробити

—знаю дівчинко знаю, я зараз поїду за вами та буду з тобою

—а ви хто такі—відізвався поліцейський і подивився на містера Сміта

—я адвокат сімʼї Джонс: Вільям Сміт

—адвокат кажеш—недовірливо подивився поліцейський на містера Сміта і додав—ну що ж поїхали

В дівчина зʼявилася надія коли з'явився містер Сміт, але вона не знала, що цей старий чоловік переслідує свої власні цілі й зовсім не ті, щоб врятувати дівчину.