18. Маргарита

  Пересвідчившись, що всі речі на місці, залітаю у двір. Мною заволодіває така шалена злість на молодшого Ткаченка та його дурнувату витівку, що геть не зауважую на те, що було б непогано вдягтися, перш ніж заходити до будинку.

  Усвідомлюю, що досі боса та гола лише тоді, коли стикаюся в дверях з хрещеною. Вона, як завжди, має ідеальний вигляд – біляве волосся охайно вкладене, а легкий макіяж надає обличчю свіжості, створюючи ілюзію молодості. Одягнена тьотя Таня в білий лляний костюм, що складається зі спідниці та піджаку, з-під якого видніється  шовкова ніжно-блакитна блуза. Завершують образ витончені прикраси з діамантами на вухах та шиї.

  Брови жінки здивовано повзуть угору, коли вона бачить мене.

- Ти вже повернулася? – озвучує запитання, яке має цілком очевидну відповідь. Здогадуюся, що насправді хрещена хотіла б запитати зовсім інше – чому я маю такий дивний вигляд.

- Угу, - мнуся на місці, почуваючись максимально незручно.

  Тьотя Таня м’яко всміхається, ковзаючи по мені поглядом згори вниз.

- У тебе все гаразд? – цікавиться вона.

  З язика так і норовить злетіти відповідь «ні», проте стримуюся.

- Все добре, - брешу. – Трохи перегрілася на сонці.

  Хрещена з розумінням киває головою.

- Моя люба, на майбутнє - користуйся парасолькою та сонцезахисним кремом.    

- Так і робитиму, - буркаю, бажаючи скоріш втекти, аби переварити на самоті все, що сталося. Проте хазяйка дому не планує так швидко мене відпускати.

- Невже сьогодні настільки жарко? – її погляд опускається на мої босі ноги. – Може, мені замість туфель слід було взути босоніжки? – замислюється.

- Ем…, - мнуся. - Ви ж не на пляж. Це на піску гаряче…, - рухаю сірими від пилу пальцями на ногах. Хоч би не залишити брудних слідів на натертій до блиску світлій підлозі вітальні. 

  Мабуть, хрещена думає про те саме, бо каже:

- На задньому дворі, біля басейну, є невеличка прибудова. Там у нас літній душ. Можеш скористатися, - всміхається.

- Так і зроблю, - кутики моїх губ напружено розтягуються.

- До речі! В мене чудова новина! – тьотя Таня злегка торкається мого плеча і я морщуся, бо трохи боляче - спеклася. Жінка одразу ж забирає руку. – Вибач.

- Все нормально.

- Ти не залишишся без компанії! – радісно повідомляє хрещена. – Данічка вирішив повернутися додому!

  Що! Як це?! Він же сказав, що ні за що не повернеться! Мої щоки починають палати. Докладаю надлюдських зусиль, аби не видати розгубленості та розчарування.

- Оу, - тільки й можу вичавити з себе.

- Даня поїхав до бабусі по речі. Ввечері повернеться, - продовжує щасливо щебетати жінка. – Впевнена, це все завдяки тобі. Він, певно, вельми зрадів приїзду подруги дитинства.

  «Ви навіть не уявляєте, наскільки сильно!», - відказую подумки, змушуючи себе натягнути на обличчя милу посмішку. Не хочеться засмучувати хрещену новиною про те, що її припущення хибне і що її молодший синок, швидше, знайшов в моїй особі об’єкт для знущань, аніж добру подругу дитинства.  

  Нервово мнусь на місці. Мене досі тіпає після дурного  розіграшу. А тепер, здається, взагалі, схопить припадок, адже  розраховувала зняти напругу та розслабитися, але натомість маю готуватись до війни. Принаймні, все вказує саме на це...