Ніч

Вона зготувала борщ і запекла картоплю з м’ясом. Час на диво йшов швидко і єдине, що хотілося, аби Влад заснув. Аби тихо пробратися у їх спальню і тихо заснути.

Приготувавши їжу Марина стала біля мийки. Вода зашуміла — занадто голосно для маленької кухні. Вона мила тарілки теж повільно, але на жаль брудного посуду не було так багато, як хотілося.

Піна ковзала по пальцях, запах мийного засобу різав ніс. Вона терла виделки, поки метал не починав скрипіти, і цей скрип чомусь заспокоював.

З кімнати долинув сміх телевізійної студії. Влад щось буркнув. Потім почулися його кроки.  

Він зайшов на кухню й сперся плечем об одвірок. Стояв і дивився, як вона миє посуд, ніби оцінював: чи добре робить свої обов’язки.

— От бачиш, — сказав він спокійно. — Коли хочеш, ти нормальна. Ти повина була давно зрозуміти де маєш бути.

Марина не озвалась. Вона відчувала його погляд на потилиці й робила вигляд, що не чує. Руки трохи тремтіли, і вона сильніше стискала губку.

— Ти завтра нікуди не поїдеш, — повторив Влад, ніби підсумовував розмову для тупих.

Вона зняла останню тарілку з піни, сполоснула. Вода стекла по білій порцеляні, як дощ по склу.

— Я не… — її голос зірвався. Вона прокашлялась і спробувала знову, тихіше: — Я не просила, щоб мене “вибирали”. Я просто виконувала свою роботу.

Влад усміхнувся без радості.

— Ага, «просто», — Він підійшов ближче й торкнувся її плеча двома пальцями. Наче перевіряв температуру. — Ти думаєш, я повірю, що тебе вибирають “просто так”?

Марина здригнулась, але не відсмикнулася — і це було найстрашніше: тіло вже сприймає все, як належне.

— Я хочу спати, — сказала вона, ковтаючи слова, щоб не прозвучало як спротив.

— Спатимеш, — відповів він. — Коли я скажу.

Її шлунок стиснувся. Вона витерла руки рушником, повісила його, як завжди вірненько. Такі дрібниці рятували від істерики.

Марина пройшла в спальню ніби боком, ніби вибачаючись перед повітрям. Світло там було приглушене — торшер, що давав жовту пляму на стіні. Вона зняла одяг повільно, акуратно склала на стілець. Натягла спальні штани і домашню футболку, яка була їй завелика й робила її ще меншою.

Влад зайшов слідом, уже роззувшись, і зачинив двері.

— Лягай, — сказав він.

Марина підійшла до ліжка, але зупинилась, ніби біля краю води. Їй хотілося лягти з краю, так, щоб між ними лишився простір. Хотілося відвернутись до стіни. Хотілося зникнути.

Влад підняв брову.

— Чого стоїш?

— Я… — вона не знала, що сказати. “Боюсь” — не можна. “Не хочу” — небезпечно. Вона опустила очі: — Я зараз.

Вона лягла обережно, майже без звуку. Ковдра ковзнула по ногах холодною тканиною. Влад ліг поруч — і одразу стало тісно, хоч ліжко було широке.

Він вимкнув торшер. Кімнату проковтнула темрява, лишився тільки слабкий відблиск з вулиці — від ліхтаря під будинком. Десь за вікном проїхала машина, шини прошурхотіли по мокрому асфальту.

— Ти сьогодні надто багато дозволила собі, — сказав Влад тихо.

Марина лежала нерухомо.

— Я нічого не…

— Тсс, — обірвав він. — Не починай.

Його рука лягла власно лягла їй на зап’ястя. Вона зробила мікрорух, інстинктивний, але він одразу стиснув сильніше, і Марина завмерла.

— Ти маєш запам’ятати, кому ти належиш, — прошепотів Влад зовсім близько. — Щоб завтра в тебе навіть думки не було аби слухатися чужих мужиків. Зрозуміла?

Марина не відповіла. Її горло видало лише сухий звук повітря.

Ця ніч була однією з тих, де він карав її диким сексом. Вона не хотіла цього і її ніколи не збуджували приниження, які вона переживала в такі ночі. Та тіло звикло бути в ці моменти десь далеко. Всі його поштовхи вона сприймала, як власне дихання, а ляпаси по обличчю і тілу, як спосіб отримати хоч якісь гострі відчуття крім страху. Ляпаси, як жар, який дарував хоч щось схоже на тепло.

«Б’є значить любить», — якось сказала їй свекруха, коли приїзджала «навчити» непутящу невістку готувати і прибирати.

«Б’є значить б’є», — відповіла тоді Марина.

На це свекруха не поцуралася і сама дати ляпаса Марині.

І вона проковтнула. А що ще залишається? Зарплата маленька, свого житла немає. Мама поверла, коли Марині було 19, а тато привів у їх двокімнатну квартиру нову жінку з двома малолітніми дітьми.

Після сексу Влад розвертався і одразу засинав. А вона… ще довго не могла заснути. Іноді мучили сльози і жаль до себе, іноді огида до себе, яка доходила до нудоти, а іноді… вона просто думала, а як би жила, якби просто зняла дешеву кімнатку і зайнялася репетиторством. Але ця реальність була десь далеко, десь в іншому вимірі, де Марина не боїться… повної відповільності за себе.