Глава 7

Після того як Володимир покинув кухню, ми з Тамарою Павлівною трохи поговорили, в основному вона хотіла дізнатися мої вподобання в їжі, для того щоб мені було смачно і вона могла скласти меню на найближчі дні,та дещо і я смогла дізнатися про господаря дому, хоч вона і не дуже бажала щось мені розповідати. 
- Мілано я розумію,що Вам цікаво дізнатися хто господар цього дому, і що він за людина, та нажаль я не можу Вам майже нічого розповісти. Я трішки знаю чому ви тут, і як так сталося, це звичайно не зовсім приємно все, і я такі вчинки засуджую, та одне що можу Вам сказати, що Господар дому дуже порядна, вихована та добра людина, він ніколи б не вчинив так, якщо б був інший вихід, ще він завжди дотримується свого слова, я знаю його з його дитинства, саме тоді я прийшла готувати в дім його батьків,тому Вам не має за що переживати. Це все, що я змогла вивідати про господаря дому, та я не планувала так легко здаватися, тому вирішила ще трохи розпитати і про Володимира, можливо розповідаючи про нього, вона розповість щось і про господаря.
- Дякую вам, Тамарою Павлівно. Я чудово розумію, що ви не можете нічого мені розповісти про господаря дому, та чи можна Вам задати пару запитань про Володимира, мені б хотілося хоч щось знати про людину, яка найближчі дні увесь час буде поряд.
- Хмм.. Вона задумалась і мені здалося, що вона не дуже хоче розповідати, або ж і про нього їй теж заборонили говорити. - Я навіть не знаю, що Вам і відповісти Мілано. А давайте так ви можете задати мені запитання які вас цікавлять, і якщо я зможу на них відповісти, то я відповім, а якщо ні то тут вже вибачте. Вона знизала плечима і все, тому я вирішила скоріше дізнатися хоть щось. 
- А давно ви знаєте Володимира? Вирішила розпочати із самого простого.
- Ну вже більше 25 років, як прийшла сюди на роботу.
Тобто вона знає його стільки ж скільки і господаря дому, виходить він тут буває часто, і дружить з господарем змалечку.
- Вони з господарем добрі друзі, тому ви знайомі з ним змалечку ? Я вирішила підтвердити або спростувати свої здогадки.
- Що? А, так вони найкращі друзі з народження, тому і Володимир виріс у мене перед очима. Вона ніби почала трохи нервувати коли я задала це запитання, або ж це я почала себе накручувати.
- Володимир завжди такий?
- Який? Вона подивилася на мене так, ніби я запитала щось дурне. 
- Ну він дуже надмінний, зазнайка, і йому здається подобається насміхатися з інших, а цей його погляд, здається якщо захоче, то і вбити ним може. Я сказала так як думала, але на таку реакцію жінки я не очікувала, вона просто почала нестримно сміятися, а я оторопіла, і просто не знаю чого чекати далі. Через декілька хвилин вона нарешті перестала сміятися.
- Ой Міланочко, ну ви і насмішили мене, я вже давно так не сміялась.
- Вибачте, я рада що змогла вас розсміши, та я не зовсім розумію чим саме.

- Мілано насправді він не такий, яким вам здається, просто повірте мені. Так, він доволі складна людина, та в той же час людина з великою душею, він ніколи нікому не відмовляє в допомозі, він дуже добрий, просто, до нього потрібно знайти підхід, а ще ..  він дуже самотній, він не дуже довіряє людям, тому може поводитися доволі зверхньо, та це буває дуже рідко. А те, що він насміхається з когось, таке я чесно кажучи бачу перший раз, тому не знаю що вам сказати, можливо, ви йому просто сподобались, тому він так поводиться. На останній її фразі голосно засміятися захотілося вже мені, авжеж подобаюсь, хах, він просто таки закохався в мене з першого погляду, думаю про це і стає ще смішніше, ніколи не повірю в цю маячню. 
- Ви б спробували з ним поладнати, знайти спільну мову, поговорити, я думаю вам це вдасться, і можливо подальші дні вашого тут перебування не будут тут такими вже і сумними. 
- Дякую за пораду, я б і рада прояснити з ним всю ситуацію, і дізнатися чому він так до мене ставиться, але не знаю чи вийде, і як краще розпочати, щоб ще більше не розпалювати ці суперечки.
- Я вважаю що краще прямо сказати та запитати, по іншому із ним навряд чи вийде.
- Дякую вам. Напевно піду спробую із ним поговорити. Ви не підкажете де його знайти ?