Глава 2

- Пані Миронова, можна увійти?

Я ще не до кінця прокинулася, але раптом різко присіла на ліжку, озирнулася на всі боки, здається, згадала, де я, і сумно відповіла: - Так...
Двері відчинилися, і ввійшла Анастасія Олександрівна, вона глянула на недоторкану тацю з їжею, на її обличчі відразу ж виявилося невдоволення, але лише на мить, а потім знову з'явилася посмішка.
- Мілано Вікторівно, я сподівалася, що ви все ж таки пообідали, сподіваюся ви не збираєтеся оголосити голодування на всі дні, що будете перебувати в цьому домі?
Тільки після вимовленого жінкою, я ніби прийшла до тями, подивилася на незайманий тацю з їжею, і в той ж момент мій живіт скрутило спазмом, який вказував на те, наскільки сильно я дійсно зголодніла, адже до цього на мене обрушилося стільки інформації, за обдумуванням якої зовсім забула про почуття голоду.

 - Вибачте Анастасія Олександрівна, я не збираюся морити себе голодом ... Просто стільки всього зі мною сталося ,що я просто забула про їжу у своїх роздумах. Ви не переживайте я зараз усе з'їм -  вже хотіла було встати і підійти до підносу,щоб з'їсти те, що там було, але раптово рука жінки що стояла поруч зі мною  опустилася їй моє плече.
- Пані Миронова, якщо можна я б хотіла називати Вас просто на ім'я, з вашого ж дозволу звичайно?

Жінка задала мені питання, на яке я смогла відповісти лише кивком голови, все ще погано розуміючи, що відбувається, і перебуваючи глибоко у своїх думках.

- Мілано, я розумію, що ситуація в якій ви опинилися, вибила вас звичного русла, але я хочу вас заспокоїти, і запевнити в тому, що в цьому будинку з вами не станеться нічого поганого, і все буде зроблено для максимально комфортного перебування вас тут . Господар цього будинку дуже хороша і відповідальна людина, яка не кидає своїх слів на вітер, і якщо він сказав, що не дивлячись на те, чи поверне ваш друг борг, він відпустить вас після закінчення обумовленого терміну вашого тут перебування, то так і буде, в цьому будинку вам нічого не загрожує.

Мені дуже хотілося повірити цій на перший погляд дуже суворій, але насправді добрій і милій жінці, та все ж таки я розумію, що все дуже заплутано та складно в даний момент.

- Я Вас зрозуміла, буду надіятися, що все що ви сказали справді так. Не хвилюйтеся, я зараз поїм.
- О ні, цю їжу краще вже не їсти, через годину кухар приготує вечерю, я думаю вона буде смачніша ніж ця, яка простояла тут пів дня. Надіюсь ви зможете зачекати іще годину? Чи можливо, я можу принести вам перекус із бутербродів та фруктів? Та все-таки радила б вам зачекати, наш кухар готує надзвичайно смачно! Надіюсь Вам сподобається коли ви спуститеся до столу? 
- Так, звісно я зачекаю, перекусу не потрібно. Та чи обов'язково мені спускатися кудись щоб поїсти? Тим паче у мене тут не має речей, а я дуже б хотіла прийняти душ та переодягнутися.
- Мілано, звісно Вам не обов'язково спускатися, за вашим бажанням ми можемо принести їжу сюди. Та я б радила Вам все ж таки спуститися, оглянути будинок, територію, познайомитися із нашим поваром, вона дуже хороша жінка і цікавий співрозмовник, за одно ви б розповіли їй що саме ви полюбляєте їсти, вона приготує все що забажаєте.
- Вибачте, а з ким я буду вечеряти? Власник будинку теж буде присутній? А ви?
- Ви будете вечеряти самі, хіба що поряд з Вами буде ваш особистий охоронець, Володимир, він буде майже завжди Вас супроводжувати, ви можете запропонувати йому із Вами повечеряти,якщо вам буде скучно їсти одній. Господаря дому немає, він поїхав у справах, та повернеться уже мабуть після вашого від'їзду. Я скоро поїду додому, тож компанію вам скласти не зможу, але наш повар ночуватиме тут, тож і з запитаннями ви можете також звертатися до неї і до Володимира, він допоможе Вам з усім що буде потрібно, та покаже все в домі та на території.
- Тобто я залишуся в домі майже сама? І мені можна гуляти по будинку та території?
- Ахаха, ну так, звісно, вас ніхто не буде тримати в заперті у кімнаті, ви можете виходити, гуляти, Володимир Вам все розповість. Єдине що, це краще не підіймайтеся на третій поверх, це територія господаря, він не дуже полюбляє коли хтось окрім прислуги туди підіймається, навіть у його відсутності.

- Добре, дякую, я зрозуміла. Але що мені робити з одягом, боюсь я не зможу наступні 5 днів ходити в тому що і зараз, можливо можна виділити мені якийсь халат, та хоча б якесь взуття? 
- Ох, я ж зовсім забула. Господар подбав про це, і скоро вам привезуть одяг який вам може знадобитися із магазину, надіюсь що я вгадала із розміром!  А зараз, мені вже час, одяг як тільки привезуть Володимир вам його принесе, поки ви можете прийняти ванну чи душ, все потрібне є у шкафчиках. Тож на сьогодні допобачення, Мілано! - вона сказала це із посмішкою, розвернулася, забрала тацю із зіпсованою їжею і покинула кімнату, яка стала моєю на найближчі 5 днів.