Прихід колишньої Арсена дещо вибив мене з колії, не можу сказати що вона мене не турбує зовсім. Та він вміє витіснити всі зайві думки з голови, тому той невдалий день замінив наш спільний вечір. Не знаю як він владнав питання, але більше надокучливої жінки я не бачила.
Сьогодні в нього останнє судове засідання, і я дуже сподіваюсь що це кінець. Не хочу ділити свого чоловіка з кимось, навіть формально.
Як тільки випадає нагода хапаю в руки телефон, сподіваючись побачити бодай повідомлення, але там пусто. Набрати не наважуюсь, Арсен сказав сам набере як звільниться, але годинник перевалив за другу тому хвилююсь.
Ще через годину не витримую і телефоную сама, але на тому кінці автоматичний голос повідомляє що абонент недосяжний.
І коли мої нерви майже на межі, в ресторан заходить він, цілий і щасливий. Я ще трохи в ступорі, стою не рухаюсь.
Арсен роздивляється довкола, поки не ловить мій схвильований погляд, і чимдуж прямує в мій бік.