Їду засніженим містом до дівчини яка подобається, і не вірю що це не сон. Вона ще юна дівчина, я побитий життям мужлан. Але для неї хочеться стати кращою версією самого себе. Біля її будинку зупиняюсь і виходжу з авто, беру телефон і набираю щоб почути її голос, знаю що зараз побачимось і можна відправити смс, але я людина старіших поглядів. За кілька секунд на тому кінці чую приємний голос.
-Спускайся принцесо, я біля твого будинку стою.
-Так швидко, тобто зараз буду, чекай....
Тараторить розгублено, мабуть думала я попереджу як буду на під'їзді. Вимикається, а за 3 хвилини чую стукіт вхідних дверей і бачу її у світлі ліхтарів. Волосся підстрибує під шапкою, дуже добре що вона її одягла, в такий мороз легко захворіти , чорна куртка чорні джинси і ботінки на низькому ходу. Мені подобається що вона така... Мила і дуже гарна. Допомагаю їй влаштуватись на передньому сидінні і скеровую авто в сторону розважального комплексу, там є каток куди й везу дівчину.
-Куди ми їдемо? Запитує, дивлячись в мій бік.
-Це сюрприз, сподіваюсь не розчарую тебе. Кажу час від часу поглядаючи на пасажирське сидіння.
-Гадки не маю що ти задумав...