Час поруч з Мариною летить швидко, як я не стараюсь затримати її, все ж доводиться завершувати посиденьки. Вона говорить щообіцяла допомогти мамі, тому пропоную підвезти її додому.
-Дякую звичайно, але чи немає в тебе справ. Не хотілося б відривати.
-Якби я і мав справи, то відмінив би їх одразу як побачив тебе.
Дівчина вкрилась рум'янцем. Давно я не помічав такої реакції від жінок. Вона ніби з іншої планети: тиха, скромна, розумна, і до біса гарна.
Тому виникає логічне запитання, як запросити її на побачення, щоб вона погодилась? Розумію що чутки про те, що я одружений швидко до неї долетять, але я готовий все їй розказати. Впевнений що вона все зрозуміє.
-Ось мій будинок, зупини біля зупинки.
-Чому? Я можу тебе до дверей провести.
-Не хочу зайвих розпитувань. Ми всього лише знайомі.
-Можна легко це виправити. Хочу запросити тебе на побачення, післязавтра.
-А твоя дружина проти не буде?
-Майже колишня. Ні не буде.
-Всі так говорять : не живемо разом, або ми тільки заради дітей...
-Розумію що це прозвучить банально, але ми в процесі розлучення. Дітей немає, тому це лише справа часу. Я запрошую тебе, бо ти мені сподобалася а не через те, що мені нудно. Якось розповім більше про себе, якщо тобі цікаво.