Арсен

Сьогодні закінчую роботу раніше. Мій друг Микола святкує тридцятиріччя, не можу запізнитись, адже він чекає. Їжу в свою холостяцьку барлогу переодягтися. Вдома дзвонить мій телефон, майже колишня дружина, цікаво що цього разу сталось?

-Так Карина! Щось хотіла, я зараз зайнятий.

-Любий, хіба ти забув, нас на свято запрошував твій друг. Я думала разом з тобою приїхати, ми ж одна сім'я.

-Це ненадовго, про сім'ю треба було думати до того, як наставляти мені роги. Візьми таксі, я не буду робити круг, щоб хтось  побачив, як ми разом виходимо з машини. Якщо це все, то бувай.

Скидаю виклик і збираюсь їхати. В останню мить вирішую їхати на таксі, бо не хочу лишати машину під рестораном, планую гарно відпочити. Іменинника і його дружину Леру бачу одразу, тому прямую до них. Карина теж полюбляє всякі модні процедури, ботокс і всяку цю жіночу фігню, але тут явно перебір, єдине що не зачепили косметологи це стопи Лери. Не розумію, невже вона не бачить як потворить себе? До цього їхня сім'я була щаслива, дітлахи двійнята восьмирічки, квартира в центрі, дача за містом. Відколи вона захопилась цим знанням за модою, Микола почав віддалятися. В них кохання було з першого погляду, а зараз, лише оболонка сім'ї.

Але то їхні справи, я тут не порадник. Ресторан процвітає, готують смачно, дівчата обслуговують на вищому рівні стараються. Якби не Карина, яка липне збоку, вечір був би прекрасним, але в діжці меду завжди ложка дьогтю. Ніяк не дочекаюсь розлучення, не люблю наглих жінок, а моя благовірна якраз втілення цього. Виносять м'ясо, звертаю увагу на дівчину яка стоїть навпроти. Не висока, мініатюрна, але з формами, темне волосся, очі не бачу, а коли вона нарешті дивиться на мене, бачу що вони чорні, навіть не карі.