Буденність життя

Надворі вже грудень, скоро настане Новий рік. Полюбляю це свято, вся сім'я в зборі, запах ялинки і мандарин, смачні страви, і звичайно фільм "сам удома". Хоч я вже давно доросла, але все ж вірю в магію новорічної ночі. 

Тому на канікули вирішую поїхати до батьків, на роботу добиратись трохи довше, але це не проблема, на свято в мене 3 дні вихідні, тому посплю в рідному ліжку. Збираю речі, подарунки, які встигла придбати, і  вирушаю. Вдома мене зустрічає тиша. Мама з татом ще працюють, Андрій мабуть десь гуляє, тому вирішую приготувати вечерю. Під кінець приготування, чую як хтось заходить, це батьки скоріше за все повернулись. Витираю руки, і йду їх зустрічати.

-Чим це так смачно пахне, не пригадую, щоб Андрій вмів куховарити. Озирається мама, але тут з кухні виходжу я.

-Доню! Чому не попередила що приїдеш, ми б зустріли?

-Хотіла зробити сюрприз. Я на таксі їхала, та й не хотіла відривати від роботи. Поки чекала спекла картоплю з м'ясом в глечиках, і зробила салат, тому мийте руки і до столу.

-Як справи з навчанням? Питає тато, він дуже переймався, що робота не дасть змоги навчатись нормально.

-Все добре, сесія позаду, два тижні канікул. 

-В робота? На свято вдома? 

-Так, три дні без змін, потім як завжди.

-Кавалер з'явився? Чи це таємниця? Підморгує мама.

-Які кавалери, хлопці зараз якісь не серйозні. Навчання прогулюють, потім ходять на передачу. Та й якось не подобаються вони мені. 

-А ти не в університеті придивляйся, може хтось і сподобається.

-Все може бути, поки не до цього. Є робота є навчання, ще на хлопця час точно не знайду. Думаю я, не знаючи, що чекає мене попереду...