Не " для неї"

Перші робочі будні

Після завершення пар, збираюсь на роботу. Хвилювання не зникає, це все ж таки перший день. Обсяг інформації, яку треба буде запам'ятати великий, але мене це не зупиняє. Виходжу раніше, щоб не спізнитись, але їду як і вчора, ніяких заторів. Проходжу всередину, бачу дівчат, які посміхаючись метушаться між столиками. Антон веде мене до роздягальні, де маю змінити свої джинси і футболку, на чорну сукню, яка прилягає до тіла, і туфлі на середньому каблуку. Волосся тут збирають в хвіст чи гульку. Макіяж стриманий, адже гості мають виблискувати, ми всього лише обслуговуючий персонал. Але вигляд хоч і скромний, проте елегантний. Нічого зайвого і зі смаком.

Робота сама по собі не важка, але страви назви і інші нюанси, такої впевненості не вселяють. Але дівчата підбадьорюють, всі так починали, досвід приходить з часом, і я їм вірю.

Тиждні тягнуться швидко, моє стажування переросло в справжню роботу, до того ж не погано оплачувану. В батьків просити не доводиться, більш того, я вже сама можу їм допомогти в разі потреби. На носі сесія, трохи переживаю чи справлюсь, але мама каже, що я впораюсь, тому вірю. Часу на прості посиденьки в друзів все менше, але таке доросле життя. Та й третьою зайвою не хочеться завжди бути, їм і вдвох добре. 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше