Пошук роботи

Сьогодні я прокинулась з твердим відчуттям, що готова працювати. Розумію, що роботу доведеться шукати не за спеціальністю, але все ж. Тому забиваю в пошук "робота", і починаю дивитись варіанти. Нічна робота в клубах мені не до вподоби, бо навчання ніхто не відміняв, а от офіціанткою, можна спробувати. Графіки різні, щось можна підібрати. За 2 години пошуку, знаходжу те, що найбільше подобається. Ресторан "Дика орхідея" графік плаваючий, їхати не далеко, тому вирішую навідатись туди. 

Збираюсь, одягаю сукню в квітковий принт, білі кеди. Волосся розпускаю, воно в мене від природи хвилясте. Очі підфарбовую тушшю губи помадою, щоб здаватись трохи старшою, ніж виглядаю. І в піднесеному настрої прямую на автобусну зупинку.

Доїжджаю за 15 хвилин, що дуже подобається, не треба багато часу витрачати, та й від гуртожитку не далеко. Проходжу всередину, бачу сучасний інтер'єр, м'які стільчики, свіжі квіти на столах, висока стеля. Мене зустрів адміністратор. 

-Доброго дня, у вас заброньовано?

-Ні, я з приводу роботи. Офіціанткою.

-Це до керуючої, Анни Вікторівни, я проведу. 

Йду за хлопцем, роздивляюсь довкола, можливо мені тут працювати. Він підводить мене до дверей, бажає успіху, в повертається до роботи. Стукаю, чую "увійдіть", прочиняю двері, попадаю в невеликий затишний кабінет. За столом сидить жінка, років сорока, в брючному костюмі, коротким волоссям, і професійним макіяжем.

-Доброго дня, я з приводу роботи офіціанткою, якщо вони ще потрібні. Переминаюсь з ноги на ногу кажу не впевнено. Анна Вікторівна дивиться оцінюючи, киває запрошує присісти. Вмощуюсь, готова до співбесіди.

-Доброго, так, офіціантки нам потрібні. Ви маєте досвід в цій справі? 

-Ні не маю. Але я швидко вчуся. Я старанна, відповідальна, і потребую роботи. 

-Десь навчаєтесь, на заочному, чи стаціонар?

-В університеті, філологічний факультет, денна форма навчання. Але графік у вас розмінний, мені підходить, я все прочитала.

-Так, але всі ми люди, дівчата деякі мають сім'ю, просять підмінити їх якщо виникає потреба, ти як, сім'я, діти, чоловік? Вигинаючи брову, запитує.

-Ні, дітей чоловіка і навіть хлопця немає, лише навчання. 

-Добре, приходь завтра, на другу годину дня, почнеться твоє двотижневе стажування. Форму тобі видадуть, про дрескод також повідомлять. А як справишся, будемо говорити про офіційне працевлаштування. Стажування платне, чайові твої, зарплатня вища буде, але це залежатиме від кількості змін на місяць.

-Дякую, мені подобається, я вас не підведу. Тисну жінці руку, посміхаючись виходжу. В залі знову зустрічаю хлопчину-адміністратора. Дивлюсь на бейдж, його звати Антон.

-Ну що, можна вітати нову колегу? Запитує, дивлячись на моє щасливе обличчя.

-Сподіваюсь, що так, завтра починаю стажування. Мене доречі Марина звати.

-Антон, дуже приємно. Колектив в нас не поганий, відвідувачі культурні і багаті, думаю тобі сподобається. Ну і зарплатня як бонус. Підморгує, сміючись.

-В я на це дуже сподіваюсь, до завтра. Махаю на прощання і набираю Оксану.