5

Лише надвечір, коли мати повернулася з роботи, Арсен зрозумів, що прогуляв школу. Останні події настільки заполонили його думки, що він зовсім забув про те, куди він збирався зранку з самого початку. Хлопець сказав, що було погане самопочуття й через це повернувся. Мати недовірливо сприйняла синові відмовки, та, кінець-кінцем, попросила забрати Соню з дитсадка. Арсен не заперечував.

Дорогою йому ввижався закривавлений пошматований Стас, що наближався й наближався до нього з ножем. У видіннях в однокласника були ще сили на боротьбу, тож коли той замахувався з ножем, Арсен «прокидався». 

— Привіт!!! Ой, а чого ти такий блідий? Таке враження, ніби смерть побачив, — промовила Соня, як тільки побачила брата.

— Просто втомився. Усе добре. 

Вони йшли додому тихими вуличками, бо Арсен обрав якомога безлюдніший шлях. Попри це, все одно зустрів двох однокласниць. 

— Чув, що Стас, Тимко, Міша й Лев кудись зникли? Йшли до школи, але не дійшли. Капеець… Сподіваюся, з ними буде все добре, — промовила одна з них.

— Так, я теж, — зціпивши зуби, відповів хлопець. Дівчата, на щастя, не бачили жодної його сварки з однокласниками, однак новина про його орієнтацію розлетілася швидко, мов блискавка. 

— Слухай, я розумію, як тобі складно, — почала друга. — Це жахливо, коли твою таємницю дізнаються всі й починають цькувати. Якщо тобі захочеться з кимось поговорити про це, напиши мені. 

— Дякую, Лізо, — всміхнувся Арсен. Його щиро до глибини душі приємно вразили слова дівчини. Для нього було важливо, щоб хоча б одна людина в класі його не зневажала.

Лише після вечері Арсен зміг потрапити у свою кімнату й нарешті побути на самоті. Хлопецьрозумів, що Молюцела мала рацію, коли попереджала про галюцинації. Якщо так триватиме далі, він таки збожеволіє. 

Зволікати було ніколи. Арсен витяг люстерко. 

— Якщо Тимко нічого не бачив, то й мені нічого боятися, — тихо промовив він, ніби заспокоюючи себе. 

Рука тремтіла, коли він потихеньку, дуже повільно відкривав люстерко. Кров у жилах шалено пульсувала, серце скажено калатало, ноги трусилися й по тілу неприємно проходив жар, водночас із холодним потом. Хлопець заплющив очі, а тоді різко відкрив люстерко. Підносячи його вище, почав потроху розплющувати і… 

На нього дивилося власне перелякане обличчя. 

— Якого?... Отже, нічого не було? Молюцела дурила мене, я так і знав! Завтра перед школою поверну люстерко й усе буде добре. Головне — я знаю, де правда. Якщо в нього подивитися, не помреш. Але навіщо Молюцелі брехати мені? Спитаю в неї завтра. 

З повними думок головою, Арсен поринув у глибокий сон. 

Спав хлопець тієї ночі жахливо. Прокидаючись кілька разів від нічних кошмарів, він відкладав люстерко якнайдалі в кімнаті, поки, зрештою, не відніс його на кухню. Його більше не хвилювало, що хтось може знайти чи забрати диво-дзеркальце, бо знав, що воно однаково нікому не зашкодить. Такий фокус трохи допоміг, однак Арсен все одно не виспався. 

Зранку він повернувся на кухню по люстерко, поснідав і відразу пішов до закинутої будівлі. Як і сподівався, його зустріла усміхнена Молюцела.

— Ти знову тут, — промовила замість привітання дівчина.

— Так. Я ще раз усе обміркував і хотів би повернути люстерко й попросити тебе стерти мені пам'ять. 

— Чому ж ти передумав?

— Бо… Мене мучать жахіття. Я хочу забути про все, що було.

Молюцела вивчала кожен його рух і риси на обличчі, поки хлопець говорив.

— Гаразд. Перед тим, як ти все забудеш, чи не хочеш у мене щось спитати? Можливо, тебе щось хвилює? 

Арсен глибоко вдихнув, та від хвилювання клубок у горлі неприємно застряг, що він не зміг нічого й вимовити, тож лише похитав головою. 

— Якщо так, тоді поїхали. Прощавай, козаче.

— Бувай, Молюцело.

Дівчина всміхнулася й торкнулася рукою хлопця. В Арсена заплющилися очі, й він упав на асфальт. Тоді Молюцела клацнула пальцем і його тіло почало дриґатися в різні боки. За кілька хвилин від хлопця лишилися нутрощі, кров і кістки, з яких дівчина утворила коло, клацнувши пальцями кілька разів.

— А ти мені навіть сподобався. Якби не збрехав, я б дала тобі друге життя. Шкода, що ти недооцінив мене, а так міг би стати таким, як я.