Розділ 29

Матвій швидко зібрав зошити й закинув їх у сумку. Уже вибігаючи з квартири, він набрав Аню, але у дівчини був вимкнений телефон.

«Дивно, у неї ж була повна зарядка» - промайнуло в голові. Дівчина саме зарядила батарею, поки вони сиділи в Ігоря.

Хлопець набирав її раз по раз, але все лишалося незмінним. Дивно, але навіть коли Матвій став дзвонити в домофон, результат був таким самим. Через деякий час незнайомий чоловічий голос роздратовано відповів, що Ані немає, а після невдоволено буркнув «Гуляє зі своїм хлопцем, і коли повернеться – невідомо».

Матвій знав, що Аня вже повинна була бути вдома, і ні з ким іншим вона б не гуляла. У серці ворухнувся черв'ячок тривоги - а що як з нею щось трапилося? Парубок хотів піднятися у квартиру, але «голос» його не пустив.

Зрештою студент стомлено опустився на лавочку біля під'їзду дівчини й чекав на неї всю ніч. Кілька разів, коли вранці люди вже збиралися на роботу, він швидко заходив у під'їзд й перевіряв усі поверхи, але ніде не було слідів появи Ані. О восьмій ранку, коли вже точно зрозумів, що Ані вдома немає й не було, він набрав Наташу. Жінка, почувши слова хлопця, одразу ж вирушила в дорогу, але з'явилася вдома лише через годину.

- Матвію, що сталося?! - кинулася вона на хлопця.

- Я не знаю. Увечері я провів Аню, і вона попросила, щоб я залишився з нею. Але мені потрібно було забрати зошити, то ж я спочатку забіг додому. Коли почав набирати Аню, то виявилося, що у неї відключений телефон, і вдома вона не з'являлася ...

- Ти провів її до квартири, а вона зникла? - процідила Наташа.

- Ні, я провів її до під'їзду ... - винувато сказав хлопець.

- З тобою я потім розберуся, а поки - пішли додому! – від цих слів шкірою пішов мороз.

Вони швидко піднялися нагору, але там нічого нового не знайшли. Олексій казав те ж, що й раніше - дівчина вдома не з'являлася. У під'їзді нічого не було, і телефон мовчав. Наташа з чоловіком і Матвієм поїхали до поліції, щоб подати заяву про зникнення людини, але там їх завернули. Нагадали просто, що три доби ще не минуло, а, отже, ніхто нікого шукати не буде.

- Що ж робити?! -  жінка місця собі не знаходила від тривоги. Вона боялася навіть припустити, що могло трапитися з її дочкою.

- Не знаю. У будь-якому випадку - ми будемо шукати її, - спробував заспокоїти жінку Матвій, але та раптом вибухнула:

- Так, ми шукатимемо її! Тобі легко про це говорити - для тебе ж вона просто дівчина! Пропаде ця - знайдеш іншу! Це ти винен в тому, що вона зникла! – з відчаєм закричала Наташа в обличчя Матвію. Той відсахнувся, наче отримавши ляпаса, але навіть не виправдовувався - знав, що це правда. Це саме він винен у зникненні Ані. Але вона для нього не «просто дівчина» й він шукатиме її так само завзято, як і Наташа. Проте, це було не важливо – єдине, що мало значення – пошук Ані.

Насамперед після повернення додому почали власними силами опрацьовувати варіанти того, що могло статися з дівчиною. На думку одразу ж спав варіант зі скаженим «шанувальником» та його провокаційними листами. Як-не-як, але він знав адресу й телефон Сані, то ж цілком ймовірно, міг прийти до неї додому.

Залишалися також й інші фанати шоу - хіба мало хто з кумирів вилетів замість неї або кого не взяли замість Ані? Не можна було списувати й версію про те, що вона могла комусь заважати й в повсякденному житті, хоча це було малоймовірно.

В голову приходили й  дивніші думки - наприклад про сексуальне рабство і чорних трансплантологів. Коли ти у відчаї, яка тільки маячня не спадає на думку.

Матвій майже весь час проводив у Ані вдома та раз по раз мужньо витримував важкий погляд її мами й різкі звинувачення. Було зрозуміло, що вона винила хлопця у всьому, що сталося. Він нічого не заперечував - тільки картав себе за безтурботність.

Вдома раптом різко, з надривом, пролунав телефонний дзвінок. Наташа підійшла до телефону, але майже відразу ж передала трубку Матвію, котрий стояв поруч. Жінці важко було стримати сльози.

- Алло? - невпевнено відповів хлопець.

- Нарешті! Може, хтось, покличе до телефону Сані? Я вже години зо дві не можу з нею поговорити! - роздратовано прокричали на іншому кінці.

 - Її немає, - стримуючи емоції, прохрипів Матвій. Тепер зрозуміло, чому Наташа так відреагувала на слова співрозмовника.

- От лайно! – вилаявся чоловік. – Послухайте, мені терміново потрібно з нею поговорити! Це Гнат Петрович, продюсер шоу, учасницею якого вона була. Хоча, біс із ним, в мене більше немає часу телефонувати. Передайте, щоб вона була готова в неділю прийти на шоу - її, можливо, повернуть! – роздратовано вимовив чоловік, явно плануючи завершити розмову. В голові Матвія наче щось клацнуло, й він зрозумів, що цим шансом варто скористатися.

- Я не зможу їй це сказати, адже Аня зникла.

- Тобто як «зникла»? - занадто спокійно запитав голос, не розуміючи, це дурний жарт, чи реальна проблема.

- Зникла, й усе - ані записки, ані слідів – нічого.

- Ви зверталися до поліції? – схоже, чоловік вже забув про те, що його цікавить лише медійна сторона життя колишніх учасників.

- Так, але вони сказали, що не стануть цим займатися – занадто мало часу пройшло.