Розділ 25

У 11-А життя вирувало на повну - підготовка до іспитів, щорічна весняна закоханість й, звичайно ж, підготовка до випускного. Школярі вже встигли скласти всі необхідні тести й відчували себе майже вільними птахами, то ж настрій у всіх був на висоті.

Після примирення Ані та Матвія, їхні компанія знову стала такою, як раніше - було помітно, що друзі щиро раділи возз'єднанню пари. Після занять вони всі разом постійно десь гуляли, а кілька разів навіть вдалося вибратися за місто. Погода, близьке літо й майбутній випускний наповнювали повітря чимось романтичним, теплим і юнацьким. Кожен знав, що зараз закінчується важливий період його життя, але ніхто не хотів про це думати. Навіть вчителі не так сильно напружували їх своїм контролем - згадували свою юність та відмахувалися - «нехай погуляють останні дні».

На останній дзвінок всі вирішили трохи подуркувати, й вдяглися у стару форму, яку носили ще їхні батьки. Таня з Анею навіть причепили до хвостиків величезні білі банти й виглядали молодшими, ніж були насправді. А ось решта дівчат виглядали значно дорослішими. Вони одягли босоніжки на величезних підборах й змайстрували собі такі «палаци» на голові, що їм навіть свято було не в радість - аби скоріше дістатися дому. Хлопці тихенько сміялися над однокласницями, але ніхто не смів навіть «підколоти» когось з них - надто грізно виглядали.

Шкільний двір був маленький, і вальс танцювали лише п'ять пар - серед них були й Таня з Ігорем. Картинка була шикарною - відразу було видно, що це не просто партнери по танцю, а справжні закохані.

В цей момент ніхто й не думав про розставання - залишалося ще цілих три тижні разом до випускного, а там… А біс із ним, з тим майбутнім!

Випускний був призначений на 20 червня. Паралель в їхній школі була маленькою, тому вирішили святкувати всі разом. На сьомій годині вечора почалася офіційна частина, а о восьмій - поїздка за місто - зустрічати захід. Тільки після цього - банкет на річковому трамвайчику і зустріч світанку.

Все було чітко й розплановано, хоча і не обійшлося без казусів. Все почалося з істерики Інги й Світлани, котрі прийшли в однакових сукнях. Вони кричали довго, ризикуючи зірвати голос, в той час, як їх однокласник Тарас тихенько стояв собі у рваних джинсах і майці. Принаймні, три дівчини прийшли й подобі весільних суконь, активно доводячи, що це не так.

Андрій прийшов в костюмі, який так сильно стягував його груди, що було чутно як той тріщить по швах від будь-якого різкого руху або глибокого вдиху. Посилені тренування в останні місяці давалися взнаки. Таня пофарбувала кілька пасом в червоний колір, щоб ті ефектніше виглядали на фоні її сукні, а Сані з часом повернула колишній колір волосся. Як і її подруга, вона також зробила собі кілька кольорових пасом, але обрала блакитний, який поєднувалися з її бранням. Довга сукня ніжно-блакитного кольору з високою талією і тонкими сріблястими бретельками – була її мрією. На грудях посередині була маленька брошка у вигляді саламандри, а на руках - тонкі браслети з срібла. Проте найголовнішою прикрасою було маленьке срібне кільце з сапфіром, яке подарував Матвій. Аня ніколи його не знімала, навіть коли вони посварилися.

Сані виглядала чарівно і чудово, але навіть її зовнішній вигляд залишився непоміченим, коли поріг школи переступив Матвій. Ще б пак, адже найбільший гульвіса серед випускників нарешті підстриг своє довге волосся, привів його до ладу та все ж зміг в останній момент знайти відповідний костюм. В руках він тримав пишний букет білих троянд.

Аня здивовано підійшла до нього. Від хлопця приємно пахло дорогим одеколоном, що гармонійно довершувало картину. У шкільному холі він здавався лише гостем, а не випускником – взагалі не виглядав на свій вік.

- Нова зачіска? - замість привітання, Аня обняла хлопця й запустила руки в його волосся.

- Бачу, що не в мене одного, - він без сумнівів обійняв дівчину за талію.

- Ну, для мене це цілком нормально. Ти виглядаєш просто чудово, але я навіть не здогадувалася, що в тебе є костюм і він так тобі личить.

- Я, вмію дивувати людей.

- Це точно!

- Ти маєш чудовий вигляд. Тобі дуже пасує цей колір. Хоча ти й без усього цього - моя принцеса, - сказав Матвій.

- Без чого саме? - лукаво примружилася дівчина.

- Без всього, але, боюся, нам не варто продовжувати цю тему. Я, звісно ж, маю силу волі, але в цьому випадку  можу не стримати обіцянки.

- Якої саме?

- Та всіх, - не менш лукаво відповів хлопець, і легенько поцілував її в губи. Потім, взявши дівчину під руки, повів до стільців.

Як і очікувалося - і Аня, і Матвій отримали по срібній медалі. Воно й не дивно – чимало доклали зусиль для цього.

А ось далі все було як уві сні - казковий захід з дрібним дощем і веселкою, легка пробіжка до автобуса за руки, освітлений гірляндами катер, маленькі ліхтарики по кутах і свічки на столах. Все як у кращих романтичних фільмах. За столом мало хто сидів - не той був настрій - танці, ігри та поцілунки крадькома - ось основні заняття випускників.

Хтось вічно кудись зникав парочками, але Аня з Матвієм цього не помічали - вони просто не цікавилися ніким окрім одне одного. Як би банально це не звучало, але слова були зайвими - вони розуміли все без слів.