Розділ 20

На наступний день в школі всі тихо посміювалися, коли їхні однокласники - Матвій і Аня, прийшли з однаково припухлими губами. Вони намагалися ні на кого не звертати уваги, але, це було майже неможливо. Особливо коли Швабра зауважила на весь клас «Відразу видно, хто і як провів вчорашній день». Після цієї фрази очі обох на весь день приклеїлися до парти, а руки сплелися, даючи підтримку один одному.

У цій метушні ніхто й не помітив, що губи почервоніли не тільки у цієї парочки. Щоправда, не настільки.

Вчора ввечері, гуляючи парком, Ігор випадково помітив Таню, що самотньо сиділа на лавочці. Та стиснулася в грудку, намагаючись зігрітися, але все це робила швидше інстинктивно, ніж усвідомлюючи те, що змерзла.

Її погляд був дуже сумним, а волосся розвивалися за вітром, граючи зі сніжинками.

«І знову свято проходить повз мене ...» - крутилася в голові нав'язлива думка.

Хлопець підійшов до неї та сів поруч. Він зрозумів, що тепер його черга подбати про дівчину, як вона тоді подбала про нього. Ігор взяв її руки у свої й почав дихати на них, намагаючись зігріти. Таті відсахнулася, ніби тільки зараз помітивши його присутність, і посміхнулася, побачивши марні спроби зігріти. Він посміхнувся їй у відповідь.

«Я й не помічав ніколи, які в неї гарні очі!» - здивувався хлопець.

- Може, пройдемося до найближчого кафе?

- Давай без цього – там все одно все зайнято парочками, - скривилася дівчина.

- Ну, давай тоді до мене. Там  парочок точно нема, а ти швидко зігрієшся!

- Добре, - Таня не знала, чому погодилася, але зараз їй хотілося саме цього - бути поруч з ним.

Вони пішли через парк до його дому, а там, сидячи в кімнаті, раптом розговорилися, й Ігор зізнався, що вона дуже красива. Після цього він просто запитав: «Ти дозволиш мені тебе поцілувати?». Таня глузливо відповіла «Спробуй». Вона навіть не думала, що він сприйме це якось інакше, ніж жарт, але він здивував її та в наступний момент нахилився й обережно, боячись злякати або образити, поцілував її. Спочатку просто торкаючись то до одного куточка губ, то до іншого, а потім все сміливіше й сміливіше став цілувати, ніби намагаючись назавжди запам'ятати смак її вуст. Аж раптом відсторонився, почувши тихий стогін, що зірвався з губ Таті й те, як палко вона відповідає. Смішно, але його збентежило лише це, а не її гострі нігті, що вп'ялися в його плечі.

- Вибач, я дурень. – Почухав він потилицю, -  знаю, що не повинен був робити цього, адже у тебе напевно є хлопець... - Почав виправдовуватися, але дівчина, несподівано для себе сказала те, на що б ніколи за інших обставин не наважилася. Напевно, то, п’янкі емоції вечора додали їй рішучості.

- Хочеш, бути моїм хлопцем? Ти мені дуже подобаєшся, але якщо відмовиш, я зрозумію ... - На останніх словах її голос затремтів, і вона опустила очі.

- Я тобі подобаюся? ... Ніколи б не подумав, - зніяковів хлопець. – Чесно кажучи, я ніколи навіть не замислювався про це. Але твоя пропозиція мені подобається, - посміхнувся він.

- Тобто ти не проти? – здивовано запитала Таня.

- Ні. Чого б це я мав бути проти? – щиро не розумів Ігор.

- А як же Аня?

Він зітхнув, збираючись з думками, і вперше зізнався дівчині й самому собі:

- Я не буду брехати, що забув її, але ніяких сподівань в мене вже не лишилося. Розумію ж, що й до чого. А ставити своє життя на паузу не бачу сенсу – від цього нічого не зміниться. То ж я сподіваюся, ти мені допоможеш почати все заново. Я ж і так вже зрозумів, що вона мене не любить, але вперто ігнорував це.

Таня кивнула. Чесність для неї була набагато важливішою за солодку, але брехливу обіцянки вічного кохання.

«Як все просто» - лунало потім в голові, коли ввечері він цілував її біля дверей її квартири. Адже вона так давно мріяла про це, думаючи, що між ними стоять бетонні стіни почуттів до подруги. Насправді ж їм заважала лише штучна перегородка ілюзій і упереджень.

Увечері подруги були переповнені власними почуттями й спогадами, що б розмовляти, але жодна з них не пошкодувала, що залишила таємницю хоча б на добу тільки собі ...

Все рідше і рідше Саша відчувала себе в Аніній компанії затишно. Навіть без Інги, яка вирішила спробувати знайти собі нових друзів, і Матвія вона була ніби зайвою. Компанія зменшувалася на очах, і незабаром залишилися тільки сама Аня, Андрій і Таня з Ігорем, яких можна було навіть не брати до уваги. Вони вперто цікавилися лише одне одним й постійно цілувалися. Навіть існували як одне ціле, і це ще більше дратувало Сашу. На її погляд, Таня мала дуже незвичайну, але абсолютно непривабливу зовнішність. Проте у дівчини все ж був коханий, а в неї, визнаної красуні курсів - ні! Це було зовсім несправедливо ...

Ще болючіше було від того, що Ігоря вона примітила для себе, а тут така підстава ...

Коротше, настрій було зіпсовано надовго.

Єдиний, хто ще більш-менш підтримував її самооцінку й звертав увагу, як на дівчину, був Андрій. Хлопець вужем вився навколо Саші, не знаючи, як показати їй свою симпатію

За всіма цими переживаннями дівчина навіть не помічала, що її подруга частенько говорить з кимось телефоном, і в ці моменти голос її звучав дуже ніжно й лагідно. Вона просто не хотіла помічати, що Аня ніколи не ділиться з нею думками щодо свого хлопця і навіть не розповідає хто він. Це її просто не хвилювало, хоча іноді вона й ставила собі питання, чому все відбувається саме так. Але майже відразу забувала про це, займаючись рішенням власних справ.