Розділ 19

Сані встигла лише зайти до кабінету, де повинні були проходити її університетські заняття, як Саша беркутом налетіла на неї.

- Аня, ти що, не бачила, що я тобі телефонувала?! - Від такого напору дівчина розгубилася, але дуже швидко зрозуміла, як виплутатися.

- Сашо, коли ти мені телефонувала - я спала. А потім ми поїхали до тітки на ювілей, і я забула свій телефон вдома. Ну, а сьогодні не було сенсу набирати тебе - адже ми все одно побачимося.

- Теж мені, подруга! Ну й ось як тебе після цього назвати ?! - обурено насупилася дівчина.

- Сашо, заспокойся й поясни в чому справа. Бо зараз пара почнеться.

- Аня, я кинула цього козла! – з гордістю заявила Саша.

- Чому? Що сталося? - «здивувалася» дівчина.

- Я зрозуміла, що він не для мене - занадто простий. Та й помічала, як поглядав на інших. Причому я б ще зрозуміла, якби хоча б на таких як ти, так ні... Коротше він кретин і я не хочу його навіть знати! - Аня розгубилася від такого «одкровення», але промовчала.

- Сашо, вибач, а від мене ти чого хочеш?  - про всяк випадок запитала Аня. - Я розумію, якби він тебе кинув, і я повинна була б тебе по-дружньому підтримати, а так ...

- Почекай-но, - замахала перед нею руками Саша. -  Ти що, хочеш сказати, що збираєшся з ним після цього спілкуватися? - щиро здивувалася вона.

- Е-е ... По-перше, це ти його кинула, якщо звичайно не брешеш. То ж його провини тут немає. Та й, по-друге, - це ваші особисті справи, і я буду спілкуватися з вами обома.

- Тобто, як це? – кліпала очима вона.

- А так. І я тобі це кажу прямо, щоб потім до мене претензій не було. Ваші стосунки мене не обходять, то ж і обирати не буду.

- Але Аня ...

- Сашо, перестань, ти поводишся так, ніби це тебе кинули! – чомусь стало образливо за свого хлопця. Чого це раптом з нього жертву роблять?!

- Не кажи дурниць! Просто мені неприємно!

- Що перед тобою не повзають, вимолюючи прощення?

- Та що з тобою таке сьогодні? - Побачивши, нарешті, Аніну дратівливість, запитала Саша.

- Твоя правда, вибач. Я сьогодні сама не своя, але обирати все одно не стану, - твердо відповіла дівчина. На щастя, розмову продовжити не вийшло - увійшов викладач.

Матвій зустрів Аню на зупинці біля будинку. Нервувати зайвий раз Сашу своїм виглядом не хотілося.

Увечері, гуляючи поміж сніжинками, у світлі ліхтарів і під монотонне звучання дороги вони розмовляли. Якось випадково мова зайшла за Сашу. Обидва бачили, що та біситься лише через те, що її кинули, а не через розбите серце. Матвій взагалі не хотів її більше бачити, бо не бачив у тому сенсу, проте Аня нагадала, що то не вихід. Якщо хлопець уникатиме її, то це буде очевидно, й вони стануть ворогами. Значно краще було б взагалі удати, що нічого не трапилося й спілкуватися, як звичайні знайомі. Тим паче, що в них була спільна компанія.

Хлопець був не в захваті від цієї ідеї, але, побачивши примружені очі Ані, просто не зміг з нею не погодитися. Він обійняв її й поцілував в ніс зі словами: «Ну як можна тобі хоч в чомусь відмовити?!».

За весь час спілкування з Анею він дуже змінився. Бійка з Ігорем стала останньою для нього, та й з поганими звичками він майже зав’язав – ані алкоголь, ані цигарки більше не приносили такого задоволення, як раніше. Тепер основні ендорфіни він отримував від спілкування зі своєю дівчиною.

Кожного дня вони десь ходили, і щоразу придумували щось нове. Іноді гуляли самі, а іноді - з друзями. Тільки коли Саша приїздила до Ані в гості, їм доводилося розлучатися. Але подруга досить рідко цікавилася справами Ані, знала лише, що у неї з'явився хлопець, але допитуватися не стала.

Від усвідомлення того факту, що Матвій і досі так і не пожалкував про своє рішення, Саша бісилася, й з її вуст час від часу лунали роздратовані фрази. «Напевно зараз десь зі своєю коровою!», «Ти не знаєш, він ще з нею зустрічається?», «Цікаво, як довго вона його витерпить?!» - не було ще жодної зустрічі подруг, щоб ображена дівчина не поцікавилася про нього. Найцікавіше, що те, що дратувало Сашу, навпаки приваблювало Аню – його неслухняне витке волосся, впертість, те, як непомітно брав за руку під час прогулянки парком і розповідав про улюблений мотоцикл Хонда. Навіть як клацав запальничкою, коли не мав чим зайняти руки. Все це було частиною його, і Аня просто не могла уявити, щоб Матвій був іншим.

Вони зустрічалися вже кілька тижнів, але Аня, так і не змогла пересилити себе. Їй було соромно, що вона так і не наважилася поцілувати Матвія, хоча він їй подобався до нестями. Не раз намагалася це зробити, але кожного разу щось наче зупиняло. Наближався День святого Валентина, і їхня перша маленька річниця - місяць, як вони разом. Звісно ж хотілося, що б в цей день все було ідеально. Але як це зробити?

Таті запевняла, що головне - це увагу, а Інга - те, що подарує хлопець і, звичайно ж, трохи пестощів. Андрій розводив руками, а в Ігоря Аня просто не наважилася запитати. Як не дивно - вихід знайшла мама.

Наталя була вкрай прониклива, і майже одразу зрозуміла, що в Ані та Матвій почалися амурні справи. Їй це дуже лестило, адже вона ще вперши побачивши парубка, помітила, що він сильно відрізняється від однолітків. Та й взагалі, була б вона трохи молодшою, то й сама, певно, кинула б оком на такого привабливого хлопця. Вона, звичайно, любила свого чоловіка, але, ностальгія за такими чистими й лагідними стосунками, як у її дочки, давала знати про себе. Наташа бачила, що для Матвія її донька не чергова іграшка, і саме тому хотіла допомогти їй.