Розділ 17

Аня прокинулася раніше за Таню - в голові миготіли думки про те, чи варто прислухатися до поради подруги. Але раптом згадалося прислів'я - «Хто не ризикує - той не п'є шампанського», і дівчина зрозуміла, що їй робити. Вона давно усвідомила, що Матвій їй подобатися, але до цього моменту було чимало причин, щоб не говорити з ним про це. Але тепер ситуація змінилася й бігати, як в дешевих мексиканських серіалах один від одного просто безглуздо. Що ж стосується Саші ... З цим вона впоратися - має впоратися. Та й до того ж - розрив з дівчиною був самостійним рішенням Матвія і вона тут ні до чого.

Поміркувавши над цим, вона швидко набрала повідомлення «Приходь до мене» й натиснула «Відправити». Судячи з усього, хлопець теж заснув під самий ранок, то ж досі спав. Проте Аня не засмутилася, хоча серце в грудях, так і калатало від очікування. Так хоч у Тані буде можливість виспатися, а потім вони разом поснідають. Не виганяти ж подругу? Зрештою, їм з Матвієм краще говорити наодинці.

Напевно, дівчина занадто сильно крутилася в ліжку, бо Таті прокинулася вже через кілька хвилин. Спіймавши кілька задумливих поглядів на телефон, вона миттю все зрозуміла й втекла додому. Аня була їй за це вдячна – все ж добре мати подругу з відмінною інтуїцією. Вдома нікого не було - всі поїхали на тітчин ювілей до Чернігова - їй якраз виповнювалося 35, і планувалася, що наречений «несподівано» освідчиться. Звісно ж, школярку ніхто з собою не кликав, що б вона знову не захворіла.

Подивившись на годинник, Аня побігла до ванної - приводити себе до ладу. Після цього, рознервувавшись, взялася й за квартиру.

Сані якраз підійшла до дзеркала, що б підфарбувати вії, коли телефон звично запищав. Так, то була реклама, але заразом дівчина перевірила й переписування з Матвієм, й ледь не запищала від щастя – повідомлення прочитали. Потримавши хвилину телефон в руці, і думаючи про те, чи подзвонить Матвій, дівчина згадала, що так і не встигла нафарбуватися. Вона саме нанесла блиск на губи, коли у двері подзвонили. Із завмиранням серця Сані підійшла до дверей. Три глибокі вдихи й видихи - все, можна відкривати.

- Привіт, ти просила, що б я прийшов? - Матвій стояв на сходовому майданчику й важко дихав. «Невже біг?» - майнула думка.

- Так, я… - голос наче зник, то ж довелося зібрати всю волю, що б не зійти з обраного шляху. - Я скучила, то ж хотіла побачитися, - несподівано зізналася Аня.

- Скучила...? – Здавалося, в першу мить хлопець навіть не повірив своїм вухам, проте вже через секунду на вустах з’явилася вдоволена посмішка. - Це означає те, про що я думаю? ...

- Я подумала над твоїми словами, - ніби не помітивши його питання, відповіла Аня.

- І яке ж рішення ти прийняла?

- Можливо, нам варто спробувати, - підбираючи кожне слово, невпевнено промовила.

- Аня, якщо ти зараз скажеш, що пожартувала, то я, напевно, збожеволію, - зізнався хлопець. – Але якщо ні... – не чекаючи на запрошення Матвій наблизився до неї й міцно обійняв.

- Божеволіти не треба, я не для цього хотіла зустрітися ! – від того, як сильно він її стис в обіймах, Аня ледь могла дихати, але все одно хотілося сміятися. Ще б пак – ніколи ще вона не бачила Матвія таким задоволеним. Немов кіт, що об’ївся вершків. Ще й, судячи з блиску в очах, явно хотів її поцілувати якнайшвидше. -  Поцілунки - це добре, - вона ледь встигла поставити руку між його та своїм обличчям, - але в мене до тебе буде умова, до якої я прошу поставитися серйозно.  Для мене це важливо, - вона подивилася прямо у вічі, акцентуючи саме на цих словах.

- Добре, божеволіти не буду, - він ледь помітно торкнувся вустами її долоні й опустив її. Тим самим Матвій дав зрозуміти, що й без цього поки не лізтиме з пестощами, - а тепер слухаю тебе. Зауваж – дуже уважно.

- Можливо, я трохи старомодна, але я не хочу квапити події. Ти розумієш про що я?..

- Поки не зовсім, але готовий вчиться це розуміти, - зізнався парубок.

- Приємно це чути! Сподіваюся – не збредеш, - посміхнулася Аня. - Мені здається, ти відносишся до тих хлопців, які хочуть все й одразу.

- Що ти маєш на увазі?

- Ти мені дуже подобаєшся, чесно. І я хочу бути з тобою. Але я не готова до… занадто близьких стосунків, - вголос їй ці слова здавалися ще безглуздішими, ніж в думках. Звісно, адже чимало її одноліток вже мали навіть не по одному статевому партнеру. То ж цілком очевидно, що більшість хлопців розраховували не лише на цнотливі поцілунки.

- Ти маєш на увазі секс? – От хто-хто, а в Матвія, напевно, ніколи не виникало проблем зі скромністю!

- Так, - вона буквально відчувала, як почервоніли щічки. – Вибач, але, по-перше, я не впевнена, що хотіла б цього, а, по-друге… - від того, що хотіла сказати, стало ще більш ніяково. – Чимало хлопців кидають дівчат, як тільки отримають те, чого хочуть. Такі стосунки не для мене, то ж… - вона відвела погляд, хоча найбільше хотілося побачити розуміння в його очах. Проте Матвій мовчав, і це бентежило.

Раптом хлопець ледь відчутно торкнувся її підборіддя та змусив підняти голову й подивитися на нього. Голос його був спокійним та впевненим.

- Аню, я тобі вже сказав, що мені потрібна саме ти, й від своїх слів не відрікаюся. Не лише твоє тіло (хоча воно в тебе до біса класне!), а ти. І мені дуже подобається те, що ти не така як інші й серйозно ставишся до цього питання. Не буду брехати – мені б дуже хотілося пізнати тебе ближче, й, можливо, це створить певні незручності, але то вже мої проблеми, - він обережно нахилився й поцілував її в ніс.