Розділ 14

Вранці, тільки прокинувшись і відкривши очі, Саша швидко згадала все, що сталося напередодні. Поміркувавши, перекотилася на живіт, потягнулася за телефоном, щоб набрати Матвія. Той не відповідав, і дівчина вирішила, що він ще спить. Через годину ще один дзвінок - результат був тим самим. До першої години дня Саша набирала хлопця разів з 10, але так і не отримала відповіді.

В голові з’явилася неприємна думка про те, що парубок просто морозиться. Проте Саша стала заспокоювати себе тим, що він просто хворіє й тому майже весь час спить.

А поки хлопець відпочивав, вона вирішила набрати подругу - Аня напевно вже не спала.

- Привітулі, Аню як ти? Що новенького? Сподіваюся, я тебе не розбудила? Які плани на сьогодні? - почувши, що хтось відповів, почала торохкотіти дівчина. Їй завжди подобалося говорити дуже швидко.

- Сашо, ти? Я нормально. Горло, щоправда, трохи болить... То ж поки відпочиваю. Але я все одно хотіла вже вставати, то ж все в повному порядку. Планів на сьогодні ніяких - хворіти хіба що, - сонно відповіли на іншому кінці дроту хрипким голосом.

- Ммм ... Погано, звичайно, що болить горло, але, думаю, це скоро пройде. Якщо планів ніяких немає, то давай я до тебе приїду, добре? - Прикинувши, що від подруги можна буде значно швидше дістатися до хлопця, коли той прокинеться, запропонувала вона.

- Добре. Але, давай не раніше ніж через годинку-дві, добре? А то до мене лікар повинен прийти ... - Почала, було, розповідати Аня, але подруга її перебила.

- Ой, та то дрібниці Я все одно до тебе дістануся лише години через півтори. Та й з рештою, що я, лікарів не бачила? Або може у тебе хвіст є? - посміхнулася дівчина, і додала: - коротше я в душ і до тебе. Все, бувай, а то мене мама кличе.

- Бувай - відповіла Аня гудкам в слухавці. Пора б уже звикнути, що співрозмовниця ніколи не чекає відповіді, але якось не вдавалося..

Дівчина повільно перевернулася на інший бік і заплющила очі, сподіваючись додивитися сон. Той, напевно, образившись, й тому вирішив більше не повертатися. То ж Ані нічого іншого не лишалося окрім як дивитися мультики про п'ятьох відьом-охоронниць і чекати, коли ж прийде лікар. З тіткою Ніною, сусідкою з третього поверху, мама ще вчора домовилася про невелику консультації.

В цей час не спав і Матвій. Він прокинувся ще задовго до першого дзвінка Саші й обмірковував, як же краще зробити так, що б вони розійшлися. Звісно, він і раніше кидав дівчат, проте цього разу ситуація була зовсім іншою. Принаймні тому, що потрібно залишитися в очах Саші (а, головне, Ані) – людяним та нормальнім. Для цього хлопець навіть накидав точний план дій. Отож, найпростіше було зменшити кількість зустрічей та спілкування. Це, має трохи підготувати Сашу, але й він, коли вони розмовлятимуть, не пастиме задніх. А якщо точніше – натякне, що не такі вже в них і класні стосунки. Напевно, це трохи образить Сашу, але без цього ніяк. Вже точно краще, ніж просто так кинути її, й залишитися покидьком в її очах.

План був ясний, але як його реалізувати? Для початку, звісно, стійко триматися й говорити, що він все ще не здужає – не треба було їй приходити до нього. Та й телефон слід вимкнути, що б і в інтернеті не «світитися», і на її надокучливі виклики не відповідати. М-да ... і все заради того, що б розійтися з дівчиною. Раніше б це Матвія розсмішило, але зараз просто змушувало панікувати.

Побачивши, що Саша ніяк не заспокоїться, він все ж роздратовано прийняв виклик. Проте одразу згадав про свою роль й удав, що тільки-но прокинувся.

- Алло, - хрипко й ледь чутно промовив він.

- Ой, зайчику, я тебе розбудила? Вибач, будь ласка, я не хотіла, може мені пізніше зателефонувати? - розхвилювалася дівчина.

- Та ні, не треба, я вже все одно не сплю.

- Я тут подумала - ти не проти, якщо я до тебе приїду?

Настав момент істини - або діяти зараз, або потім буде пізно.

- Знаєш, Сашо, напевно, не вийде. Мені заборонили з будь-ким контактувати - кажуть, що зараз вірус якийсь ходить, що навіть просто від потиску руки людей починає лихоманити. Серйозно, мені дуже шкода, але, думаю, тижні зо два ми не побачимося.

- Ти зараз пожартував? - занадто спокійно, запитала Саша.

- Ні, я серйозно. У мене навіть ключі забрали, що б я нікуди не пішов, а для надійності закрили на замок. Наче маленького, - на льоту вигадував хлопець.

- Матвій, а твої батьки взагалі в курсі того, скільки тобі років ?!

- Сашо, яка зараз різниця, якщо справу вже зроблено?

- А ти намагався їм взагалі пояснити, що у тебе є дівчина, з якою ти б хотів провести ці канікули?! – продовжувала злитися вона.

- А тобі не спадало на думку, що моє здоров'я для них важливіше, ніж мої стосунки?! – різко відповів він.

- Знаєш, схоже, я для тебе не надто важлива, якщо ти навіть посперечатися з батьками не хочеш заради того, щоб побачитися зі мною!

- Можу сказати те ж саме про тебе! Схоже, я не надто важливий для тебе, якщо ти готова ризикувати заради власної примхи! - нехай краще вважає, що він боягуз. Може тоді сама не захоче залишатися з таким хлопцем. В слухавці мовчали, а потім, Саша наче стишилася: