Розділ 12

Хлопець ліниво розплющив очі. Яскраве світло за вікном різало очі, що особливо відчувалося після вчорашнього свята. Годинники в кімнаті показували другу годину дня, а в будинку не було чутно ні звуку, що й не дивно. Чиєсь м'яке світле волосся вкривали його груди не гірше за будь-яку ковдру.  Від згадки про весь вчорашній вечір і сьогоднішній ранок по тілу пробігла хвиля мурашок. Він відчував, що зробив щось таке, на що у тверезому вигляді ніколи б не наважився, але що саме? ... Поглянувши ще раз на володарку кучерів він подумав, що, можливо саме це, і мимоволі почав погладжувати потилицю дівчини. Вона потягнулася і ласкаво посміхаючись, повернулася до нього.

- Доброго ранку, коханий. - Цілуючи його груди, прошепотіла Саша. У серці щось обірвалося.

«Саша ?! - майнула думка, а за нею наступна - А кого ж ще ти очікував побачити?»

Матвій знав, кого, але не хотів зізнаватися у цьому навіть самому собі.

- Привіт, - глухо відповів він, удавши, що все ще не прокинувся. Дівчина піднялася на ліктях та  потягнулася до нього за поцілунком, але хлопець відвернувся. Здається, навіть щось пробелькотав про те, що хоче спочатку піти вмитися. То ж швидко вдягнувшись, він втік на кухню, а звідти й на веранду.

Стоячи в одних штанах, Матвій нервово курив на вулиці. Від думок і переживань, що його переповнювали, хлопець навіть не відчував зимового холоду.

«Дідько! Як таке могло статися? Невже я дійсно такий телепень?! Дідько ... і що мені тепер робити? Ні, начебто, все було безпечно, але не в цьому справа. Як я тепер можу бути з нею? Звичайно, можна удати, ніби так і повинно було статися, але ж насправді я думав, що з іншою... А може просто підійти й сказати правду? І ким я буду?! Черговим виродком, який заліз у чиїсь трусики й злиняв? Ні, Саша скоріше вирішить, що я псих. І правильно подумає. Проте проблему це не вирішить» - в голові хлопця стрибали хаотичні думки, і він не міг навіть одну з них додумати до кінця.

Те, що з Сашею він більше не хоче залишатися, було зрозуміло відразу. І не тому, що отримав те, що хотів – просто це був би самообман, а Матвій в жодному разі не хотів нічого подібного. То ж як сказати їй про це?

«Зараз поїду додому, а потім «захворію», і менше станемо бачитися. Відвикне» - звично вирішив він, все ще не наважуючись сказати правду.

Хлопець не хотів бути жорстоким, але набагато гірше було б брехати дівчині, говорити, що любить її. Вона подумає, що він вирішив скористатися нею, а після - кинув. На думку Матвія, це було значно краще, ніж марно обманювати дівчину.

Ну що ж, з цим більш-менш розібралися. Тепер наступна проблема - що робити з рештою?

Твардовський чудово пам'ятав, кого хотів тримати в обіймах цієї ночі - це була Аня. Так, судячи з усього, алкоголь дійсно відкрив найпотаємніші бажання.

Як не старався Матвій, але йому так і не вдалося задушити в собі ніжне почуття до однокласниці. Вона потрібна була йому як повітря, але, можливо й краще, що він знайшов замість неї Сашу. Так краще. Його дівчина була занадто схожа на Сані зараз, і тому його так спокусило це.

Ну що ж, доведеться виплутуватися. Перший варіант - все ж завоювати Аню і в якийсь момент заспокоїтися, зрозумівши, що мара зійшла. А другий - знайти інший предмет симпатії, що було малоймовірно, адже навіть з карколомною Сашею не пройшов цей номер.

Двері тихо відчинилися, а в наступний момент на голі плечі хлопця опустилася тепла хутряна дублянка. Здивований Матвій обернувся і побачив Аню. Та стояла з чашкою ароматного чаю з бергамотом і насолоджувалася зимовим ранком. На відміну від однокласника на ній був светр.

- Ти чого? ...- Не зрозумів випускник.

- Взагалі-то я «хто», але після Нового Року і не таке буває, особливо у тебе, - подумавши, додала дівчина з задумливим і хитрим поглядом.

- Що означає «особливо у тебе»?

- Та так, нічого, дрібниця - відмахнулася вона й повернулася до Ігор. Той саме вийшов до них. - З добрим ранком!

- Аня! По-перше - вибач, що заснув у вашій кімнаті, а по-друге - марш в будинок. Інакше застудишся! Тобі й так вчора не дуже добре було... - замість привітання гаркнув Ігор.

- Yes, sir! - Посміхнулася дівчина і прошмигнула в будинок.

- Аня вчора зайвого випила? - здивувався Матвій.

- Щось на кшталт цього. Але вранці вже все було добре, так що не хвилюйся ...

- Хм ... і як це я не помітив? ...- Почухав потилицю хлопець.

- Ну, вам з Сашею, думаю, було не до того, - підморгнув співрозмовник.

- А ти звідки знаєш?!

- Та мені Аня розповіла - вона вранці виходила води попити, й побачила вас. Але вирішила сховатися, щоб не бентежити, - пояснив Фролов.

«Дідько! І чому саме вона ?! У будинку ще 40 людей, а вийшла саме вона!» - думки підкріплювалися тихим, але злісним гарчанням. Ще більше зводила з розуму думка, що Ігор спеціально сказав Матвію про те, що Аня все знає - бісики в очах говорили про це. Ще хлопець здогадувався, що конкурент спеціально не дав їм з Анею побути удвох – дівчина дівчиною, а за своїм приглянути треба.

- Слухай, Ігорю, давай тільки обійдемося без афішування, добре?