Розділ 11

Новий рік вдарив як обухом по голові. Звичайно, все було вже 100 разів обговорено, але все ж канікули прийшли несподівано. Головне свято року зустрічали в повному складі, або навіть в півтора раза більшому, ніж думали спочатку. Як і пророкувала Аня, багато хто приїхав зі своїми половинками.

У Андрія будинок був великий – 3-поверховий, з усіма зручностями типу опалення, санвузла та навіть невеличкої бані. Останню, щоправда, батьки суворо заборонили використовувати. На першому поверсі було три кімнати, кухня та крита веранда. На інших же було ще декілька невеличких спальні. Продукти домовилися везти окремо – бо на таку ораву запастися комусь одному було просто нереально. Оскільки все робили похапцем, то дівчата мали б готувати, а хлопці – накрити на стіл та прикрасити будинок. Саші не дуже сподобалося таке розподілення ролей, й вона трохи насупилася - готувати вона ніколи не любила. Втім, як і прибирати, але, судячи з усього, тут її думка нікого не цікавила - навіть Матвій поводився останнім часом більш холодно, ніж зазвичай.

Скуповувалися напередодні. Накупили так багато продуктів, що навіть троє хлопців - Ігор, Матвій та Андрій, не могли все донести. Звісно ж Таня з Анею їм трохи допомогли, але ситуацію це не врятувало, то ж довелося викликали підмогу. Дядько Андрія був трохи старшим за свого племінника, але вже мав власний позашляховик. Швидко закинувши все в багажник і на передні сидіння, він весело доповів, що вільних місць не залишилося. То ж вибору не було, і дівчатам довелося сісти на коліна хлопців. Оскільки парубок всіх підганяв, то й подумати, як краще вмоститися, часу не було і так вже вийшло, що Андрій сів один, Таня - на коліна до Ігоря, а Аня зніяковіло вмостилася на Матвія.

- Та годі вже крутитися! – ледь чутно процідив крізь зуби Матвій. Ну не казати ж дівчині, як вона діє на нього?! Та ще й притримувати час від часу за талію чи сідниці.

Продукти залишили в Андрія, який повинен був відправитися на дачу ще вранці, а після обіду зібралися б й інші. Добиралися хто як – когось підвозили батьки, а хтось просто викликав таксі. Але так вже склалося що раніше всіх приїхали Таня й Аня. Останнім часом Інга їх ігнорувала, а вони й не нав'язувалися. Дівчата швидко зайняли маленьку кімнату на двох на 3 поверсі, майже горище, зате з балконом і окремо від усіх! А потім кинулися готувати й наряджати ялинку та будинок. Незабаром підтягнулися й інші, і всі дівчата, за винятком «активісток» були спрямовані на кухню. Подруги ж повністю перейшли до  сервірування столів. Враховуючи кількість гостей, це було тією ще справою.

Саша миттєво відреагувала на це - їй страшенно не сподобалося, що її подруга отримала легшу роботу. А Матвій навіть не подумав заступитися за свою дівчину. До того ж її дуже роздратувало, що хлопець не помітив того, що вона змінила колір волосся. Тепер пасма стали світлішими, що робило її трохи схожою на Аню.

О пів на дванадцяту всі сіли за величезний стіл з наїдками. Чомусь всім хотілося сидіти разом, нехай і в тісноті. Телевізора в будинку не було, а, тому, настання Нового року відстежували за старовинним годинником з маятником, що стояв на підлозі в кімнаті.

Хвилинна стрілка зсунулася на 11:59 і вся компанія почала голосно рахувати:

- 10, 9, 8, 7… - дехто збивався, але в потрібний момент всі дружньо крикнули «З Новим роком!» і полізли цокатися під бій своїх власних домашніх курантів.

Люди не стільки чекають свят заради смачних столів та міцних напоїв, як заради особливої ​​атмосфери. Так, так вже склалося, що всі ми зустрічаємо свята з пляшкою чогось міцного на столі. Люди так звикли, але в тому-то й справа, що для багатьох трохи алкоголю - це лише стимулятор для ідей, розмов і справжніх бажань.

А якщо говорити про тих, кому ще донедавна цей заборонений плід був майже невідомий, то тут вже мова піде про інше. Чомусь кожен підліток (добре, не лише!) вважає, що це буде дуже круто й по-дорослому випити якомога більше. Добре, що хоч цього разу компанія була налаштована обійтися без «мертвих тіл».

Тому випускників алкоголь теж дещо розслабив, і закрутилося веселощі. Годину вони, звісно ж просто їли й пили та обмінювалися подарунками, якщо такі в них були. Але потів почалися справжні веселощі. Твістер, карти, крокодил та інші абсолютно дитячі, але такі невинні й абсурдні гри. Ну і без славнозвісної «пляшечки» не обійшлося. Як було приємно зануритися в цей світ справжньої школи й спільних спогадів. А для когось взагалі – вперше за довгі роки зізнатися у симпатії до когось!

 Всі веселилися так відчайдушно й наївно, що було складно зрозуміти, скільки їм років насправді. Хоча, школярі й самі себе часто губили – наче вже не діти, але й зовсім не дорослі. У цю ніч вони веселилися, наче в останнє. Їм було складно встежити, хто є хто, і хто де знаходиться - Андрій і той бігав як хлопчисько на дворі, перекидаючись сніжками з однокласниками.

У всій цій метушні ніхто й не помітив, як Аня втекла до себе в кімнату. На відміну від своїх однолітків, вона майже не вживала спиртного, то ж навіть від кількох келихів шампанського їй стало недобре. Зачинивши двері кімнати, вона відкрила балкон для свіжості повітря, лягла на своє вузьке ліжко й вдихнула глибше. В голові все паморочилося, але вона насолоджувалася цим почуттям ейфорії. До кімнати тихо хтось увійшов, і війнуло ароматом свіжозвареної кави.

- Ось, візьми, і тобі стане трохи легше, - промовив хлопець, і простягнув чашку з ароматним напоєм.