Розділ 10

Цього вечора Аня відчувала себе справжньою свахою. Вона рекламувала свою подругу, як могла, і намагалася здебільшого мовчати й не втручалася в розмову Саші й Матвія. Вона сіла якомога далі від обох, щоб не бути «третьою зайвою». Зрештою, її старання увінчалися успіхом - Матвій узяв у Саші телефон, під приводом обміну чи то книгами, то чи дисками. Тим часом Аня наполягла на тому, що б він провів подругу, бо їй далеко їхати.

Наступного дня історія повторилася. Через два - ще раз, а на третій Саша радісно набрала подругу й закричала:

- Він запропонував мені зустрічатися!

- Ем ... ти взагалі про що? - не зрозуміла Аня, бо це була перша фраза їхньої розмови.

- Матвій. Хто ж ще? Він такий, такий, що…ах!

- А, тоді вітаю. Так це сталося сьогодні?

- Ага. Лише годину тому, ми саме в парку були. А ще він сказав, що я наймиліша дівчина з тих, що він зустрічав! - похвалилася абітурієнтка, і продовжила далі своє цвірінькання, аж поки раптом не вигукнула:

- Ой, Ань, мені Матвій дзвонить, то ж потім потеревенимо!

- Окей, тільки не забудь ... - а у відповідь тиша, а точніше - довгі гудки. Поставили на утримання.

Їй подобалося те, що обставини склалися саме так. Тепер Аня могла спокійно спілкуватися і з Матвієм, і Ігорем. Ну, або як і раніше ігнорувати обох. Принаймні вона так думала, але, Твардовський, постійно дошкуляв їй питаннями про Сашу, й тим самим зводив нанівець усі її зусилля не спілкуватися. Для чесності, вона вирішила спілкуватися також і з Ігорем, тим більше, що щиро сумувала за приятелем.

Вперше це сталося майже опівночі. Вона побачила через сторінку подруги, що однокласник в мережі, і запитала, чи не знає він, що планує їхній клас на Новий рік. Він відповів, що не знає, але розмова на цьому не припинилася.

- А де б ти хотіла його провести?

- Краще спитай, де б я його хотіла зустріти)

- Добре. Де б ти його хотіла зустріти? =)

- Смішний. Я не знаю. Мені б хотілося з усім класом, але, таке, я думаю, навряд чи можливо.

- Чому?

- А хто вмістить у себе 40 людей?

- Чому так багато?

- Ну, навряд чи всі прийдуть самі.

- А ти?

- А що я?

- Ти прийдеш одна?

- Ну, якщо будемо святкувати всі разом, то ні, звичайно. З вами всіма й прийду.

- Я серйозно = (

- Та ні, звичайно. Одна. З ким же мені ще приходити?

- Мммм ...

- І що це має означати? І взагалі, я не можу тобі більше писати. Повідомлення закінчилися.

Аня не брехала - оскільки Ігор не був у неї в друзях, то вона могла написати йому строго обмежена кількість повідомлень. Одразу ж висвітилося прохання прийняти в друзі Ігоря Фролова. Вона клацнула на «Прийняти», але в ту ж секунду написала, що хоче спати.

- Солодких снів, принцесо, - написав він і одразу ж надіслав смайл-поцілунок.

Матвію подобалася Саша. Поки він шаленів від неї, і зараз цього було достатньо. Поки що. Хоча, правду кажучи, його до неї й не сильно тягло в тілесному плані. Звичайно, вона була приваблива, розумна, весела і спокійна дівчина. Не дошкуляла його постійними дзвінками й вимогами провести вечір з нею, а не друзями, хоча Матвій і так часто вибирав її в цьому змаганні. Єдине, що було у неї від дівчини з анекдотів(за характером, звісно, навряд чи б хтось зміг подумати інакше), так це нічні повідомлення. Вона обожнювала бажати солодких снів, доброго ранку і гарного дня, але Матвія це не напружувало.

Ще на початку грудня (майже відразу після Аніного дня народження - 7 грудня), вони домовилися провести Новий рік разом - питання тільки де. Варіант робити це вдома відпадав відразу ж - не той ще період, щоб знайомиться з батьками.

Як не дивно - допоміг клас. 11-А, зібравшись в старому промерзлому парку 19 грудня відзначав день Св. Миколая прогулянкою, де і з'ясувалася ситуація з прийдешнім святом.

Навіть не обговорювалося те, що випускники святкуватимуть разом - гріх не відзначити останній шкільний Новий рік разом. Пізніше також стало відомо, що дача Андрія якраз була вільна в ці свята, а тому, вирішили, що там і відзначать свято. З'ясувавши, хто все ж буде, і як довго (багато хто хотів залишитися на тиждень, що б провести всі канікули там, але не у всіх це виходило), клас вирішив обговорити все з батьками, і вранці, на великій перерві або після занять, домовитися про все остаточно.