Розділ 8

Аня нічого не знала про бійку - ще у вівторок вранці мама відправила її до тітки, сподіваючись, що хоч там вона трохи заспокоїть нерви. І треба ж як вчасно - ось, що значить жіноча інтуїція! Разом з тим, були конфісковані й всі засоби зв'язку, в тому числі звичайно ж і неоціненний телефон.

Завдяки цьому Аня ні про що навіть не здогадувалася.

Заслання тривало недовго - лишень тиждень. За цей час садна на хлопцях майже зажили, синці розсмокталися, і вивихи стали на місце, хоча, деякі сліди все ж залишилися.

Після бійки хлопці ще довго не показувалися в школі - майже весь тиждень, і кожен з «поважних причин». Повернулися лише тоді, коли по ним майже не було видно наслідків бійки. Це був останній день відпочинку Ані, й Ігоря щось смикнуло злиняти з останнього уроку.

Вони зустрілися випадково в парку. Однокласниця сиділа на лавці, розпустивши довге русяве волосся і насолоджуючись останнім ясним сонцем в цьому році. Холод поступово заволодівав усім, але сонце вперто тримало оборону неба, зневірившись повернути землю. Ігор навіть зупинився від подиву. У перший момент хотів кинутися до неї й обійняти, притиснути до себе й сказати, як сильно сумував. Але, вже зробивши крок вперед, раптом згадав слова Матвія, і щось у грудях прикро дзвякнуло. Поміркувавши лише хвилину, хлопець підійшов до предмета свого минулого обожнювання (в цьому він не був упевнений), і привітався, у відповідь дівчина трохи здригнулася від подиву, але потім схопилася і радісно обняла його:

- Привіт Ігорю! Ти не повіриш, як я за вами всіма скучила! Мене мама заслала до тітки й телефон забрала. А я так часто думала про вас, що і сама від себе не очікувала такого.

- Так? Цікаво ... - якось невесело промимрив Ігор. - І що, за мною теж сумувала?

- Я ж кажу – за всіма! - раділа дівчина.

- Ну, ми теж всі вже скучили за тобою, хоча, думаю, з деякими ти й так бачилася ...

- Про кого це ти? - здивовано запитала Аня все ще з посмішкою.

- Та це я про тих, з ким ти ночі проводиш, або проводила - не бачу особливої ​​різниці ... - образа заговорила в ньому з новою силою, коли він побачив її лицемірну посмішку.

- Це ти про Матвія? - про щось здогадуючись, і миттєво згасаючи, запитала Аня.

- А що, є й інші кандидатури?

- Ігорю, припини негайно. Що сталося?

- І ти ще питаєш ?! У тебе ще вистачає совісті таке говорити ?! Аня, ж я любив тебе весь цей час, попри все, а він поманив тебе пальчиком, і ти одразу ж побігла! І при цьому злишся на мене, хоча це не я відверто розповідаю всім про те, що спав з тобою!

- Припини! Краще розкажи, звідки в тебе ці сліди? ...- Дівчина спробувала змінити тему і доторкнулася до залишених Матвієм саден на обличчі, але Фролов грубо відштовхнув її руку. Шкіру обпікав будь-який її дотик.

- Нібито тобі Він не розповів! Хочеш посміятися -, будь ласка, тільки я теж в боргу не залишився! На відміну від нього мені ще дорога твоя честь, хоча і не розумію, чому! - Ігор вже зривався на крик - йому було складно контролювати себе, як і тоді, у дворі школи. - Знаєш, я думав, ти гарна дівчина, а ти ...

- Хто? Ну, кажи! – недобре примружилася Аня. Рука її стиснулася в кулак, щоб не вдарити приятеля.

- Погань, - тихо промовив Ігор, і в той же момент отримав ляпаса. Удар був відчутним, і на обличчі одразу ж лишився слід.

- Знаєш, Ігорю, я, звичайно, розумію, що ти хотів сказати інше слово, але спасибі, що обмежився цим. І я б найбільше у світі хотіла б зараз тебе не бачити, але я все ж принижуся до виправдань. - Вона дістала нарешті повернений мобільник і набрала Матвія.

- Привіт. Підійди в парк, будь ласка, і швидше. Чекаю, - промовила вона й одразу скинула.

- Я не збираюся чекати тут твого ... - Він не встиг договорити, бо дівчина вже виставила руку вперед, просячи помовчати.

- Ігор, не зли мене ще більше. Будь ласка, - холодно додала Аня. Вона намагалася тримати себе в руках.

Через п'ять хвилин, радісно підійшов Матвій. Посмішка його майже відразу зникла, коли він побачив свого однокласника. Помітивши хлопця, Аня, замість вітання, суворо запитала:

- Що ти наговорив Ігорю?

- Привіт, я теж тебе радий бачити, - відповів хлопець, здивовано піднявши одну брову.

- Матвій, мені не до жартів! Що ти наговорив Ігорю ?!

- Про що?

- Про мене!

- Нічого я не говорив ...

- Брешеш! - перебив його однокласник. - Ти сам мені говорив, що саме тобі треба від Ані. І що вже певною мірою досяг цього!

- Ти що хворий?! Якщо я і говорив тобі про щось, що мені треба від Ані, то тільки те, що мені треба не те, що тобі! - ошелешено відгукнувся Матвій, і пояснив Ані: - я не сказав це прямим текстом, але, повір, після нашої з тобою розмови ...

- Ігор, так все було?

- Та звідки я пам'ятаю ?!

- Я говорив щось про інтим? - спитав Матвій. - Просто згадай, чи лунали такі слова?

- Так! Коли ти говорив про те, що провів з нею ніч!