Розділ 4

Вранці дівчина прокинулася від боязкого цигикання гаджета. Здавалося, телефон турбувався про те, щоб не розбудити власницю. На екрані звично висвітилося «Ігор». Відкривши повідомлення Аня сонно прочитала «Доброго ранку. Ти не проти, що б сьогодні ми пішли до школи разом?». Посміхнувшись, дівчина перекинулася з живота на спину і солодко потягнулася. Потримавши інтригу, вона все ж відповіла «Звісно ж ні. Я виходжу о 8:15». Вчора вони гуляли майже до опівночі. За цей час йому дзвонили раз десять, але кожного разу він або скидав виклик, або ж брав слухавку й коротко відповідав «Ні, не можу. Я зайнятий». В глибині душі дівчині було приємно, що заради неї він відмовляється від зустрічей з друзями, хоча, звичайно це було нечесно стосовно хлопця - Аня ж давно вирішила не переводити їх стосунки на інтимніший рівень.

Цього разу вона все робила швидко – вмила лице, одяглася, поснідала, і лише фарбувалася навіть довше, ніж зазвичай. Закінчивши, подивилася на годинник - 8:06. Жіночі запізнення – то святе, а це все ж школа - графік чіткий. З такими думками вона спустилася на вулицю і побачила Ігоря. Він був як завжди неповторний - високий, хоча і трохи нижчий за Матвія, темноволосий з карими очима глибокого шоколадного кольору і з незмінною посмішкою на обличчі. З самого дитинства Ігор займався плаванням, і це відбилося на його фігурі – не надто перекачаний, але постояти за себе зможе, це явно - м'язи видно навіть під сорочкою.

На хвилину дівчина навіть замилувалася ним - в решті решт, любов до естетики ніхто не скасовував. Крім того, після вчорашнього вечора, Ігор став поводитися трохи інакше, що приємно здивувало дівчину.

- Привіт! Сьогодні що, свято якесь? - привітав хлопець.

- Ні, з чого ти це взяв? - здивувалася однокласниця.

- Ти просто сьогодні особливо вродлива.

- Дякую, - зніяковіла дівчина й заправила неслухняне пасмо за вухо.

 - Гаразд, давай сумку і підемо, а то точно запізнимося. Я звичайно не проти, але, Швабра буде не дуже цьому рада ...

- А мені от здається, що їй абсолютно все одно ...

- Ні, не тепер. Після того, що утнув Твардовський, вона з нас не злізе, - хитнув головою Ігор. - Не та людина.

Більше вони цю тему не обговорювали й розмовляли про якісь дрібниці. Як не дивно, але в класі вже сиділа Таня - найтихіша з трьох подруг, і водночас найкрасивіша - мініатюрна, з довгим білим волоссям і величезними очима кольору бурштину, вона була схожа на фею. За незвичайну зовнішність, вона отримала і не менш цікаве прізвисько - Таті

Вона рідко щось говорила, вважаючи за краще слухати, а тому, коли дівчина підсіла до Сані й запитала, що у них з Ігорем, та дуже здивувалася. Але говорити не було про що, і звично кинула «Нічого», як і раніше. Таня повірила, і не стала, як на її місці напевно зробила б Інга, скептично фиркати. Замість цього вона тільки пильно подивилася на подругу й сказала: «Не загравайся».

Тим часом увагу школярів було зайнято зовсім іншими подіями - на останній секунді перед дзвінком в клас влетів Матвій. Вирішивши сьогодні не привертати загальної уваги, він просто сів на своє місце. Швабра уважно подивилася на нього, але, вирішила поки не коментувати прихід нахаби.

На перерві Таті підійшла до подруги й пошепки сказала:

- А-а-аню, а ти в курсі хто з тебе очей не зводив весь урок?

- Давай вгадаю - цей «хтось» сьогодні в джинсах, черевиках, синій сорочці й без краватки? - точно описавши сьогоднішній одяг Ігоря, без особливого інтересу вимовила Аня.

- Майже. Я тобі скажу лише два слова і ти все зрозумієш сама, - запевнила подруга і, низько схилившись, промовила: - зелені очі.

- Це той, про кого я думаю? - здивувалася Аня.

- Так. Твардовський постійно дивився на тебе. Дивно, правда? - без особливого подиву вимовила Таня. Їй було байдуже до нахабного однокласника, хоча і вона визнавала його привабливість.

- Тобі напевно здалося.

- 15 разів? І це я тільки коли почала рахувати... – скептично скрививши губи, відповіла Таті.

Аня майже байдуже знизала плечима, хоча десь в душі було приємно, що змогла привернути увагу хлопця.

Зайшовши ввечері в мережу Сані побачила в графі «Мої друзі» цифру 1. Відкрила віконечко і побачила знайоме ім'я МАТВІЙ ТВАРДОВСЬКИЙ. «Додати в друзі?» звично питав сайт. Мишка звично клацнула на іконку, і Аня зайшла на сторінку однокласника. Її одразу ж зацікавила фотографія – хлопець сидів на підвіконні в якомусь занедбаному будинку й дивився вдалечінь. Кадр був випадковим, це було видно по розслабленій позі хлопця – навмисне так і не зробиш. Їй сподобався цей знімок, і вона переглянула всі альбоми Твардовського, але жодного настільки щирого не побачила.

У графі «Сімейний стан» було просто написано «Не одружений».

Через кілька хвилин власник сторінки з'явився в мережі й майже одразу написав просте «привіт)))». Аня мовчки закрила віконце і більше не заходила в той день.

Не минуло й тижня, як обидва хлопці вирішили змусити її добряче понервувати. Вони ніби змагалися за те, хто ж перший зможе запросити її на побачення. Звісно, прямо про це ніхто не казав, але все було очевидно. Наче парі якесь уклали, чесне слово! Занадто багато азарту вже було в діях кожного з них.