Дзвінок голосно сповістив про початок уроку. Алгебру ненавидів майже весь 11-А, тому обличчя в усіх учнів були похмурі. Хоча, правду кажучи, неприязнь викликав не стільки предмет, скільки вчителька, котра проводила заняття. Швабра, як називали її між собою усі школярі, була доволі високою білявкою середніх років. Здавалося, вона кожним словом на жестом мусила продемонструвати оточенню своє незадоволення. Причому незадоволена вона була завжди, усім та усіма. Випускники жартували, що весь цей паскудний характер – не що інше, як відсутність… ні, не сексу, як ви могли подумати, а наукового ступеня доктора фізико-математичних наук. Нереалізований потенціал та дійсно круте знання математики не найкращим чином впливали на її поведінку. Що вже казати, якщо Швабра постійно намагалася принизити школярів. Чи варто згадувати про те, що прогуляти математику було справою честі майже для всіх? Виключенням були лише поодинокі самогубці, котрі вибрали для себе цей предмет в якості профільного, та патологічні відмінники.
Аня гірко зітхнула – вона, на жаль, була однією з небагатьох, хто змушував себе ходити на всі заняття не залежати від того, наскільки предмет їй подобався. Її найкращі подруги, Інга і Таня навіть не думали прокидатися «так рано» - алгебра сьогодні була першим уроком. То ж дівчині довелося сидіти самій. Швидко пройшовшись по списку учнів, Швабра відмітила відсутніх та втомлено поглянула на учнів.
- Нова тема. Логарифми та їх властивості. Сторінка 78. Перепишіть потрібні формули й правила. Решта на дошці. Домашні завдання - вправа 234-240. Завтра самостійна. Перевіряти буду кожного. Індивідуальне завдання, - пробубоніла собі під ніс математичка. Ще тяжче зітхнувши, Аня відкрила потрібну сторінку й отетеріла - тема була явно не з легких.
«Дідько! Так і знала, що треба було вдома лишатися!» - розізлилася на себе Аня.
У двері швидко забарабанили й майже одразу відкрили їх, не чекаючи дозволу.
- Твардовський, вийди й зайди як слід! - гримнула Швабра, проте хлопець навіть не почув її, і вже сідаючи за парту, вийняв навушник. Від такого нахабства вчителька навіть забула, що хотіла йому сказати. Втім, оцінивши її стан, учень самовпевнено мовив:
- Може краще почнемо урок, ніж витрачати зайві хвилини на виховну роботу? – трохи піднявши брови, запропонував він.
- Ти це зараз мені сказав? Ще мені такі малі нахаб не вказували, що робити! – одразу ж вибухнула жінка, і далі йшов довгий монолог про дурнувату молодь, нахабних підлітків, зарозумілих чоловіків та все, що накипіло за стільки років. Винен у всьому, звісно ж, був саме Матвій Твардовський.
Всі присутні, спочатку зачарованого спостерігали за суперечкою, але дуже скоро втратили інтерес і почали займатися своїми справами. А хлопець тим часом сидів і слухав, наче не про нього йшла мова. Подібні конфлікти в нього траплялися постійно, то ж нічого нового від вчителів він вже й не сподівався почути. На диво, вчився Матвій доволі непогано, і, напевно, якби не ці сутички, міг би претендувати навіть на золоту медаль. Проте поки доводилося миритися зі срібною – хай там як, а відстоювати власні права та доводити правильність позиції, він вмів.
Від нудьги Аня витягла книжку й почала читати. Дуже скоро суперечка перетворилася на справжній скандал. Швабра кричала на Матвія, а той, почувши першу паузу в її монолозі, спокійно поцікавився:
- Ви закінчили? - незворушність голосу просто вражала, то ж всі погляди учнів одразу ж були направлені на однокласника. Через необережність, книжка дівчини, з гуркотом повалилася вниз, варто було їй лише на секунду відірвати від сторінок очі.
- Що?! І ти туди ж, Приходько?! - заволала білявка. - Геть з класу!
- Перестаньмо ламати комедію, й удамо, що я перед вами вибачився, а ви заспокоїлися, добре? – запропонував Твардовський, і, не чекаючи на відповідь, кивнув: - Добре. – Він майже одразу відвів погляд, і, наче нічого й не було, дістав зошити з сумки. Швидко глянувши на дошку почав списувати завдання. Вчителька розуміла, що її подібне вирішення конфлікту зовсім не до душі, то ж зовсім недобре посміхнулася й сказала:
- Клас, запишіть нове завдання. Вдома виконаєте вправи з 234 по 260. Відповідно, параграфи 12-18. Завтра контрольна по цій темі. Ми й так пасемо задніх через бісів карантин.
Дуже задоволена собою, Швабра сіла за стіл та почала заповнювати журнал. По класу прокотилася хвиля незадоволених голосів. Причому учні були незадоволені не стільки реакцією вчительки, скільки поведінкою однокласника. Матвій сидів майже за Анею, то ж вона, майже фізично, відчувала злі погляди, котрі кидали на хлопця. Його ж це, здавалося, анітрохи не турбувало. Твардовський взагалі належав до того типу людей, які постійно ходили з синцями на тілі та збитими в кров руками. Та й директор вже впізнавав хлопця – результат постійних виховних бесід.
На фізкультурі Аня випадково почула дуже дивну розмову однокласників. Судячи з усього, говорили хлопці, котрі були присутні під час сутички Твардовського та Швабри.
- Та цей недоумок Твардовський взагалі страх загубив!
- Згоден! Особисто мене він вже давно дістав.
- Може йому темну влаштувати? – запропонував раптом хтось.
- Може не варто? Як-не-як попруть зі школи ... – обережно нагадав інший.
- Ти що, боїшся? Хто ж про це розповість. Про таке розповідати – ганьба для будь-якого чоловіка. Та й нас у разі чого буде більше – і несподіванку влаштуємо, і слово своє скажемо проти нього, як буде необхідність, - засміявся перший.
#304 в Молодіжна проза
#53 в Підліткова проза
#2750 в Любовні романи
#1336 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 16.04.2021