Справа друга: Меню старої Відьми

Справа друга: Меню старої відьми

Пролог

1. «The Guardian» (Велика Британія)

Заголовок: Тіні над Егейським морем: Британські лорди серед затриманих у «Лабіринті»

«...Джерела в Скотленд-Ярді підтверджують, що принаймні двоє членів Палати лордів та один колишній міністр перебували в списках "гостей" закладу, замаскованого під археологічний розкоп. Поліція Греції відмовляється коментувати участь іноземних громадян, проте масштаби знайденого масового поховання вказують на те, що цей "елітний клуб" діяв безперешкодно щонайменше з 2010 року. Питання про те, як така мережа могла існувати в межах Євросоюзу, залишається відкритим...»

2. «Le Monde» (Франція)

Заголовок: Античний міф чи сучасний садизм? Ритуали в Іракліоні

«...Французькі соціологи та криміналісти шоковані деталями, що просочуються в пресу. Використання масок биків, складних підземних конструкцій та специфічної символіки вказує на неоязичницький культ, що паразитував на міфології Криту. Проте за фасадом "духовного пошуку" ховалася банальна та жорстока мережа торгівлі людьми. Звільнена громадянка України Я. Рудченко стала ключовим свідком, чиї свідчення можуть обрушити репутації багатьох європейських меценатів...»

3. «The New York Times» (США)

Заголовок: Таємничий «Оперативник у навушниках»: Хто розгромив Справу Мінотавра?

«...Нічні події в барі "Ереб" нагадують сценарій голлівудського бойовика. Поліція прибула на місце, коли основна битва вже закінчилася. Кадри з камер спостереження, які потрапили в мережу до їх офіційного вилучення, фіксують чоловіка слов'янської зовнішності, який діяв із шокуючою ефективністю. Військові експерти зазначають, що тактика штурму та характер поранень нападників вказують на високу бойову підготовку. Дехто називає його "сучасним Тесеєм", інші — некерованим професійним вбивцею, що вершить власне правосуддя...»

4. «Der Spiegel» (Німеччина)

Заголовок: Німецька промислова група у центрі критського скандалу

«...Рада директорів компанії [назва видалена] терміново йде у відставку після того, як особисті речі їхнього віцепрезидента були знайдені в закритій зоні катакомб Іракліона. Хоча офіційні особи в Берліні наполягають на презумпції невинуватості, громадськість вимагає розслідування фінансових потоків, які роками йшли на Крит під виглядом "археологічних пожертв". Це не просто секта — це синдикат, який використовував стародавній жах для об'єднання світових еліт кров’ю...»

5. «Kathimerini» (Греція)

Заголовок: Костас: «Ми знали, що море колись поверне борг»

«...Місцеві жителі портового району Іракліона роками обходили бар "Ереб" стороною. Власник хостела неподалік, старий Костас, стверджує, що неодноразово чув дивні звуки з-під землі. "Ми думали, це боги гніваються, — каже він кореспонденту, — але виявилося, що це люди перевершили богів у своїй жорстокості". Грецька церква вже готує ритуал освячення місця трагедії, а мерія заявила про повне знесення будівлі бару...»

Коментарі Костаса (власника хостела «Якір») для документального проєкту «Myth or Reality»:

(Костас сидить на терасі, його руки тремтять, коли він підпалює цигарку. Він уникає прямого погляду в камеру, ніби боїться побачити там осуд).

Коментар 1 (про передчуття): «Ви кажете — "несподіванка". Але на цьому острові нічого не стається зненацька. Я знав. Ми всі тут потроху знали. Коли вітер дув зі сторони старих арсеналів, він приносив запах, який не переплутати з рибою чи сіллю. Це був дух страху. Я чув, як ночами приїжджали машини без номерів, бачив тіні в масках... і я зачиняв віконниці. Я боявся, розумієте? Крит старий, і його боги завжди були голодними. Я думав, якщо буду мовчати, вони не прийдуть за мною. Я жив із цим соромом роками».

Коментар 2 (про передачу ножа): «Коли цей хлопець оселився в мене, я відчув, що коло замикається. Він не питав дороги, він її відчував. У той вечір, перед тим як він пішов до "Ереба", я дістав ніж свого діда. Ця сталь бачила багато крові ще в часи партизанів. Навіщо я йому його віддав? Бо я бачив у його очах те, чого не мав сам — готовність померти, щоб зупинити це паскудство. Я віддав йому ніж, бо сподівався, що він зробить те, на що в мене не вистачило мужності. Це був мій спосіб вибачитися перед тими, хто вже ніколи не вийде з-під землі».

Коментар 3 (про звільнення від страху): «Коли він пішов, я вперше за десять років не зачинив двері на засув. Я знав: або він випалить цю виразку на тілі Іракліона, або я помру разом із ним. Коли земля здригнулася, я не хрестився. Я посміхався. Він забрав мій ніж, але він забрав і мій страх. Ви кажете, він злочинець? Можливо. Але для нас, тих, хто роками чув плач із-під бруківки порту, він став рятівником. Коли він повернув мені ніж — він був зазубрений і темний. Я не став його чистити. Хай ця кров нагадує мені про ціну мого довгого мовчання».

Глава 1: Степовий гамбіт

В офісі панував сутінок, розбавлений лише синім мерехтінням моніторів із сусідньої кімнати. Я сидів у своєму кріслі, відчуваючи, як знайомий ритм «Один в каноє» заколисує свідомість. «А ми граємо в шахи...» — тихо хрипіло з навушників, і цей голос здавався єдиним, що ще тримало мене в реальності.