Глава 5

Не терпиться швидше його побачити. Збираюся так, ніби ми зустрічаємося в реалі. Пів флакона парфумів, мереживна білизна і найгарніший пеньюар. Я звісно не збираюся роздягатися, але не буду ж в безрозмірному костюмі? Потрібно виглядати, як новеньке авто: сяяти відтінками веселки.

Добре, що син зараз з моїми батьками. Вони забрали його на тиждень у відпустку в Італію. А я певно дурна, відмовилася, бо не уявляю дні без зустрічей з Владом. Ох, щось затягло мене все цю гру. Сподіваюсь, що не нароблю цим лиха. Можливо і справді скоро з ним зустрінемося? Я б хотіла побачити його в реалі.

“Ну що, готова? — шле повідомлення, а не як зазвичай, по відео.

“Гадаю, що так.”

“Крихітка, я в тобі не сумніваюся, — жовта мордочка з цілунком. — Хвилин п’ять і я під’єднаюся. Тільки сьогодні дивитимуся виключно на тебе. Поміняємося ролями.”

В грудях колотить, серце ледь не виривається на зовні. Чого я боюся? Осуду? Що йому не сподобається? Аааа, збожеволіти можна! На годиннику йдуть хвилинні стрілки, а від нього жодної звісточки. Невже передумав?

“Пробач, люба, щось висне моя техніка, — нарешті надсилає повідомлення Влад. — Не можу вийти на відео дзвінок. Ти почекаєш свого неслухняного кавалера?”

“Так,” — покірно погоджуюся, повністю не розуміючи, що відбувається.

Знову перечитую наше листування. Постійно так роблю, коли за ним сумую. Роздивляюся фотографії, він такий гарний. Інколи Влад надсилає мені свої фото, як бонус за гарну роботу. Радує те, що хоч вони не інтимного змісту. Звісно я не проти, але хотілося б відчути його міць в реалі, аж ніяк не так. У відповідь надсилала свої. Так би мовити, заманюючи, даючи змогу звикнути. Обов’язково запитаю в нього про стосунки, як він їх бачить. Щось підказує мені, що таки наша зустріч відбудеться.

Від нудьги відкорковую шампанське. Тримала його для особливого випадку і здається він настав. Або ж чоловік вирішив припинити наше спілкування і заливатиму горе, або ж таки вийде на зв’язок і таким чином додаю собі хоробрості.

Минає година. Кладу телефон і збираюся йти в душ. Розчаруванню немає межі. От же ж гад, даремно чепурилася! І щойно я відставляю келих, як апарат видає нещадні звуки вхідного виклику. Хапаю його і ледь не стрибаю від щастя. Він, це він!

Не звертаю уваги, що дзвінок надходить з іншого месенджер акаунта, одразу натискаю на зелену кнопку. Чорний екран і тиша. М-дааа, щось таки в нього з апаратурою. Збираюся скидати дзвінок.

— І чим ти порадуєш мене? — здригаюся від грубого голосу. Він заговорив?

— Це ти? — шепочу, повністю концентрую камеру на своєму обличчі. Поки не хочу показувати свій одяг, нехай буде інтрига.

— А ти красуня, — ігнорує моє питання. — Не втрачаймо даремно часу, хочу побачити тебе.

Червонію, опускаю очі. Шампанське вмить вивітрюється і я не знаю з чого почати. Дивлюся на темний екран. Не звично бути на його місці. Уявляю себе з боку і нервово усміхаюся.

— Гадаю музика не завадить, — підказує.

— Так, ти правий, — киваю і тягнуся до пульта, ненароком показуючи свої гірки.

— О, гарні форми. Сподіваюся, ти мене не розчаруєш! — нахабно сміється. Не можу сказати, що це мені не подобається. Його брутальність, навпаки, додає впевненості та підсилює бажання догодити.

Закріпляю телефон на підставці і занурююся в вир почуттів та емоцій. Уявляю його поруч і це додає впевненості. Верчуся, забуваючи про час. Навіть якщо він зараз вимкнеться, то це мене не зупинить. Дзвінки пробуджують в мені щось, про що я не здогадувалася. Тепер левиця проситься на зовні і байдуже, що я оголююся перед камерою.

— Супер! — коментує мої дії. Він здається спокійним, але я чую легкі нотки напруження, його гучні ковтання та важке дихання. Йому подобається! Це додає мені сил для нових рухів.

Чи то шампанське, чи бажання швидше опинитися в його обіймах, але я роблю все, що колись могла бачити у відвертих відео. Ну не все, але багато чого. Сама від себе того не очікуючи.

Скільки часу це все відбувається, не знаю. Чую голосні стогони чоловіка і зупиняюся. Тридцять вісім хвилин показує лічильник. Він зрадив своїм принципам? Заради мене?

— Ти супер! — хрипота видає його стан. — Гадаю ми зможемо це повторити. Розрахунок впродовж пів години.

— Не потрібно, це мій подарунок, — закидаю приманку. Таким чином натякаючи йому, що вже не вважаю це роботою.

— О, навіть так, — дивується. — Ну тоді бувай.

І все? Це все що він може сказати? Трішки образливо. Не витримую та хочу написати повідомлення і тільки зараз розумію, що останній відео дзвінок відбувався з іншого профілю на який я не можу ні писати, ні дзвонити. Добре, що попередній працює без перебоїв.

“Сподівалася ти будеш говірким.”

“А що ти хотіла почути?” — одразу пише чоловік.

“Твої враження. Може ми нарешті поспілкуємося про щось інше?”

“Ти читаєш мої думки, — смайлик, що моргає. Радію в очікуванні нового етапу в наших стосунках. — В мене як раз є тема про яку варто поговорити.”

“Запитуй, — відкидаюся на спинку. Не терпиться більше дізнатися про нього. Можливо скоро запросить на побачення.

У відповідь тиша. Бачу, що він щось пише (про це повідомляє перо внизу месенджера), але так довго. Невже цілу поему друкує? Та щойно приходить очікуване повідомлення втрачаю дар мови, телефон падає з моїх рук на підлогу. Невже це жарт? Що відбувається? Це не правда! Не може такого бути!