Глава 2

Чую звук сповіщення, FaeRD знову щось написав. Тепер без сумнівів — це чоловік. Навряд чи жінка дозволила б собі таке, принаймні про слабку стать подібної інформації не читала, а от про них тільки й пишуть: знімають інтимні відео, шукають дівчат на одну ніч  і т.п.

Таки не терпиться побачити, що ж мені ще він може запропонувати. Ахах! Посміємося потім разом з Мар’яною.

“Я люблю коли на мене дивляться і коментують мої дії. Все проходитиме тільки в відео форматі. Я буду задовольняти себе, а від вас тільки приємні слова. Оплата відразу після перегляду.”

Усміхаюся від отриманої інформації, але цікавість бере гору і я хочу дізнатися деталі.

“Вам нічого не треба робити, тільки коментувати і захоплюватися мною.” — приходить відповідь на запитання стосовно моїх дій.

“Я не знаю, ніколи таким не займалася.”

“Нічого від вас не потрібно, лише приємний голос від якого я отримаю задоволення.”

Спокуслива пропозиція: дивися та отримуй гроші, наче б то нічого складного. Я колись мала досвід переглядати відео еротичного характеру, але без коментарів. Здається це таке саме тільки з додатковим, так би мовити, бонусом.

“У вас є час подумати.” — не дочекавшись від мене відповіді пише FaeRD.

“У вас немає дівчини, що ви шукаєте задоволення в такому вигляді?” — запитую. Потрібно заблокувати його і все з тим, але не втримую цікавість. Не звикла я тримати в собі те, що турбує. Хочеться детально дізнатися про його мотиви. Не факт, що то буде правда, але все-таки хоч щось.

“Немає, якось не склалося. В мене інше бачення стосунків.”

В голові крутяться питання “Чому? Яке саме?”, але ігнорую останнє повідомлення і просто дивлюся. В соте перечитуючи нашу невеличку розмову.

Кілька хвилин і він надсилає мені фото з підписом “Влад” і пропонує перейти на “ти”. Знає чим заманити. Красунчик, нічого не скажеш: виразні зелені очі з жовтуватим відтінком, котрий павутинкою розповзається по райдужці ока, гострі вилиці, коротко стрижене смоляне волосся і пухкі губи. Аж кортить побачити його в усій красі. Закусую нижню губу під дією своєї фантазії. Понад два роки без чоловіка, тож ефект беззаперечний.

“Що ж, спробую. Якщо не вийде, то одразу відмовлюся.” — пишу йому відповідь.

Що мною керує, не знаю. Скоріш за все спокусили легкі гроші. Що поробиш, певно я завжди була такою. Стосовно заробітку, звичайно. Я ніколи не працювала, жила в багатій сім’ї, а потім вийшла заміж за олігарха. Нехай мій Масік і був старшим на дев’ять років, але я його кохала. Добре, зізнаюся, може й не кохала, але поважала і догоджала. Тільки от прикрість трапилася два роки тому і я залишилася без сильного плеча.

Фірми, котрі належали чоловіку перейшли до його брата і не зважаючи на його заповіт, Едгар припинив виплачувати аліменти по втраті годувальника. Тож, я залишилася з деякими заощадженнями, квартирою в центрі міста і заміським будиночком. Гроші швидко розійшлися. Ну не так, щоб швидко, але вже від них залишився мізер. Едгар сварився зі мною і казав, що нормальним людям цих грошей вистачило б на пів життя, а я марнотратка. Що ж поробиш, не звикла собі відмовляти.

Сиджу тепер майже у розбитого корита. Батьки виїхали за кордон, але інколи мені допомагають фінансово. Тільки от не знаю, яка мене дзиґа вкусила і я вирішила працювати, можливо засумувала у квартирі, а може ще щось. А тут, після невдалих спроб влаштуватися на роботу, натрапила на FaeRDа-Влада, котрий готовий непогано платити, в порівнянні з іншими обіцяними зарплатнями, і найголовніше — без зайвих зусиль. Сподіваюсь він дійсно перекине обіцяну суму, не даремно буду розглядати незнайомця.

“Чудово. — шле мені усміхнену мордочку. — Відео дзвінок буде проходити тут. Без зайвих слів переходитимемо до справи. Тричі в тиждень, у вихідні і середу, о десятій годині вечора. Дзвінок триватиме двадцять хвилин і автоматично обриватиметься. Впродовж десяти хвилин, після завершення, гроші надходитимуть на вашу банківську карту.”

“Ти знаєш мою карту?” — торопію.

“ Звісно ні, — знову смайлик. — Ти мені скинеш її номер після першої зустрічі. Пропоную спробувати сьогодні.”

“Так не вихідні ж, і не середа.” — туплю.

“Перший раз зробимо виключення. Потім підемо за графіком. Чекай на мій дзвінок о десятій. Бувай.” — і одразу зникає з мережі.

В грудях стає важко, тисне і блокує дихання. Що можу сказати — мені страшно.

— Перший раз завжди страшно, — сміюся до себе.

До зустрічі п’ять годин. Зараз за дитиною в садочок, потім погуляю з ним на майданчику і на останок вкладатиму у ліжечко: малеча спить, а мати працює. Дивне визначення для подібного роду заняття, але іншого слова поки не знаходжу. Сподіваюся не так страшно, як здається на перший погляд. Зате добре платитиме. Звісно, з моїми забаганками це пил, але для отримання нових емоцій і вражень, гадаю підійде.

Шановні читачі. Дякую вам за підтримку. Якщо ви підтримуєте мій задум, то робіть репости, коментуйте, адже це допоможе іншим читачам познайомитися з нею і можливо зробити для себе певні висновки. Робота в інтернеті не в новизну, але з таким випадком мало хто стикається (думаю одиниці). 

Історія взята з реальних подій, частково, тож є над чим задуматися)))

Мирного вам неба! Всього найкращого!

Обіймаю, Ваша Натіко.