Глава 56.2

Ларій шоковано повернувся і піднявся на ноги, коли сяяння згасло. Він поглянув у бік, де раніше лежав Джаул, але замість нього залишилась лише гора попелу. Через те, що Аршахам потух, довелось засвітити легкий вогник над ними, щоб детально оглянути галявину. Дракон зміг видихнути. Нарешті їм нічого не загрожує. Еллі він стабілізував, але витратив більше частину свого резерву, тому було важку навіть триматись на ногах. Раптом він помітив, що дівчина закашлявшись піднялась, а потім тут же різко лягла. Ларій щосили кинувся до дівчини з криком:

-Боги й деміурги, ти жива!

Він уже не знав куди себе діти та боявся обійняти кохану, адже та ще могла не повністю відновитись.

-Лежи, ти отримала важкий перелом! Як себе почуваєш?

Еллі дивилась на чоловіка і не могла зрозуміти – вони уже в загробному світі чи їм вдалось магічним чином вижити?

-Де ми? – з хрипінням та без сили в голосі промовила дівчина. – Я… як я змогла вижити після такого?

-Джаул просто згорів. Я не можу пояснити, але схоже Аршахам ще загадковіший камінь, ніж я думав. Мені вдалось підлатати тебе, наскільки я зміг. Коли покинемо цю трикляту місцину, подякую Едвізі, що вчила мене азам зцілення. Але це було важко і я не можу дати гарантії, що зробив усе вірно.

Дівчина підвелась на руки, але не змогла піднятись повністю. Її очі наповнились жахом.

-Я… я не відчуваю ніг! Що зі мною? Невже я не зможу ходити? – Еллі запанікувала і від страху та невизначеності в неї потекли сльози. Вона дивилась на дракона, а в того душа розривалась від погляду на кохану. Правду кажуть: маючи не цінуємо, а втративши – плачемо. Зараз він шкодував, що не зізнався їй раніше і ледве не втратив свою найдорожчу коштовність.

Раптом він згадав за зілля, яке дав йому колись водяний.

-Випий ось це, воно має допомогти відновитись.

Дракон дістав пляшечку з синім зіллям, що дуже явно мерехтіла у напівпітьмі. Він вперше бачив настільки високоякісне зілля, яке прямо переповнювала чиста магія, яка й давала таке чарівне світіння. Дракон присів біля Еллі та підтримував пляшечку, поки дівчина жадібними ковтками пила живильну вологу. За кілька секунд тіло дівчини охопило хаотичне мерехтіння. Садни на шкірі почали загоюватись, а біль зникала, ніби її й не було. Через кілька хвилин дівчина сама кинулась в обійми дракона. Адже він вкотре врятував її. Приводив до тями та лікував, навіть коли сам був на волосок від смерті. Еллі знову заплакала, та тепер від щастя. Що все добре, вони цілі й Аршахаму тепер нічого і ніхто не загрожує. Чоловік не втримався і коли дівчина опинилась в його обіймах ніжно торкнувся таких бажаних губ своїми. І плювати на те, що скажуть інші, його душа тремтіла від задоволення, а дракон всередині нього ледь не мурчав, як ситий кіт. А коли дівчина невміло, але щиро відповіла йому, запустивши пальчики у волосся Ларія, чоловік нарешті відчув себе щасливим.

-Я так боявся, що втратив тебе, - він поглянув у її очі та, побачивши віддзеркалення чарівного світла і зіркового неба замилувався на хвильку. – Ти неймовірно красива…

Щічки дівчини вмить набули сором’язливого рум’янцю, а очі вона намагалась відвести, та дракон обережно обхопив долонею її лице.

-Не ховай свій чудовий погляд. Я хотів би зізнатись тобі, що ти мені не байдужа. Коли ти поруч, увесь світ здається яскравішим, кращим. Прошу тебе, дозволь мені бути поруч. Я не знаю, чи достойний твоїх почуттів…

На цьому моменті Еллі перервала його, приклавши палець до губ дракона.

-А тепер послухай мене. Я ще ніколи не зустрічала більш турботливого, чуйного й мужнього чоловіка, чим ти! Тому я з радістю прийму твої почуття, адже моє серце ще з того ранку в Едвіги належить тобі…

Таке миле, але щире зізнання розчулило Ларія і той не втримався, щоб не поцілувати її. Тільки він та вона існували в цей момент. І здається не тільки тіла, а і їх душі щойно об’єднались

-Зачекай, - ледве оговтавшись від солодкого полону поцілунку, дівчина раптом схаменулась, - а де Аршахам?

Ларій і сам щойно зрозумів, що необхідно перевірити, що ж трапилось з артефактом. Чоловік першим підійшов до гірки попелу і взяв в руки камінь.

-Тримай, - дракону чомусь дуже закортіло дати його в руки Еллі. Він вклав камінь в її долоньки, та накрив зверху своїми. - Твій тато мріяв, що артефакт потрапить назад до храму. Нам необхідно закінчити його місію, як ми й обіцяли.

За кілька секунд камінь знову загорівся і запалав, даруючи приємне й зігріваюче тепло всередині. Між ними з'явилось дивна вогняна нитка, що йшла з грудей чоловіка до Еллі. Вони наче заворожені дивились на цю магію, поки обох не засліпив різкий спалах. І якщо Ларій сприйняв спонтанну трансформацію більш спокійно, то дівчина ніяк не очікувала, що перетвориться в дракона.

«Еллі?!» - послав ментальний клич чоловік.

«Ларій?!» - здивовано відповіла дракониця, спочатку спантеличено нахиливши голову, а потім різко  опустившись на задню точку, ледве не придавивши собі хвіст.

Земля навкруги здригнулась, а з дерев полетіли поодинокі листки та ягоди.

«Що за чортівня?! Ларрій, ти дав мені якесь не те зілля!» - обурилась дівчина, розглядаючи кінцівки, до яких могла дістати.

«Ти – найгарніша дракониця, яку я лишень зустрічав», - дракон не втримався, і торкнувся своїм носом гарненьку мордочку своєї коханої. «А тепер нумо вчитись літати, ти явно не зможеш перетворитись у людину швидко».

Світало. Когут пропіяв, оголошуючи закінчення важкого дня та початок нового. Карл та Кайла розлюченими влетіли на кухню до відьми.

-Як ви посміли нас приспати?! А як Ларій та Еллі, та ви, - Карл ледве тримався, щоб не потиснути тендітну шию жінки, що стояла і преспокійно розливала відвар у кухлі.

-І вам доброго ранку, - сонячно посміхнулась Едвіга. - Не спішіть, з ними все добре. Скажу вам більше, вони скоро будуть тут, тому ходімо їх зустрічати.

Тільки но усі троє вийшли на двір, з неба спустились два дракони: великий з червоною лускою та гострими шипами на спині, а інший, точніше інша – по-меньше. Її багряне тіло ніби вогнем виблискувало на сонці, що потрохи сходило на горизонт. Тільки-но обоє приземлились і Ларій прийняв людську подобу – Карл кинувся до нього і взяв бідолаху за шкибарки. Та так міцно та швидко, що той навіть оговтатись не встиг.