Глава 54.1

З тіні вийшов чоловік, на обличчі якого сяяла безумна посмішка. У блискоті очей проглядались нотки безумства.

-Нарешті… я так близько до своєї цілі, - на руках чоловіка почали з’являтись срібні луски драконячої шкіри. – Цей клятий артефакт має бути знищений навічно!

Ларій зрозумів, що цей ненормальний уже себе не контролює і може перетворитись у будь-який момент.

-Ссспепелю тебе, наволоч! – просичав Арут, і тільки те, що під його лапами були й ті, хто могли загинути, захищаючи серце його матері, зупиняло, щоб не дихнути вогнем на новоприбулого.

Карл та Кайл були готові до кидка. Їх тваринне нутро потребувало вивільнення значного запасу енергії, що прямо кипів у їх тіла через напруженість ситуації.

«Я не знаю, чи вдасться нам вийти з цієї пригоди живими, тому мушу сказати це зараз. Я покохала тебе, Карл. Наша подорож була найкращою авантюрою у моєму житті, і більш щасливою, ніж під твоїм ніжним поглядом або у твоїх обіймах, я ще ніколи не була…».

Карл повільно перевів шокований погляд на рись, але не встиг нічого сказати, як їх внутрішню розмову перебив Джаул.

-Віддайте мені камінь, а інакше я знищу вас усіх, - зіниці чоловіка набули вертикального розрізу, що свідчило про втрату контролю над собою.

-А чи не пішов би ти до біса? – гаркнув Карл, показуючи гострі зуби.

Дракон перевів погляд на Еллі, що притискала до грудей камінь, який пульсував і своїм світінням забарвлював її шкіру, ніби дівчисько вирвала у когось серце, і кров стікала по її пальцям.

-А чи не забагато ти на ссебе берешшш, юначе? – запитав Арут, уважно спостерігаючи за діями чоловіка.

Джаул розумів, що на виклик найманців піде час, якого у нього немає, а сили явно не на його стороні. Головне – уважно слідкувати за кожним із цих авантюристів, адже вони можуть піти в бій усі разом. Поки дракон вирішував, як же ж йому виплутатись, найхитрішим виявився Арут. Він з хрускотом розправив крила і відштовхнувшись від стіни печери потужним потоком гарячого повітря полетів на покидька і схопивши його лапами потягнув на вихід. Як на старезного дракона, його ривок був дуже стрімким і пояснювався тільки інерцією від потужного поштовху. Чарівні вогники, які в цей час освітлювали простір навколо них, хаотично застрибали в повітрі, створюючи неймовірний калейдоскоп. Але у мандрівників не було часу оглядатись – Карл взяв на себе створення порталу, і вони перемістились на галявину перед входом в печеру. Над ними кружляли два дракони: золотий з лютим криком летів на срібного, що вирвався з міцної хватки супротивника.

Розумію, що об'єм малий, але наступні події потребують значного пропрацювання та планування, щоб закінчення не було змазаним. Надіюсь на ваше терпіння і розуміння та вдячна за активність, мої читачі - найкращі!