Глава 54

На хвилину серед мандрівників повисла тиша. Вони уважно слідкували за реакцією дракона, який під час тиради Еллі уважно, ніби заглядаючи в душу, дивився їй прямо у вічі. Ларій обережно взяв дівчину за руку і тільки відчувши, що вона легенько стисла її, зміг видихнути. Вона себе контролює і дуже обережно вибудовує стратегію розмови. Він був готовий втрутитись в будь-який момент, але хотів дати шанс Еллі вплинути на хід їх пригоди. Адже він бачив у ній потенціал, а якщо його втоптати в землю, душачи авторитетом і виявляючи недовіру, такі запальні люди дуже швидко згасають.

-Ти дуже мудрра, як на ссвій вік, дитя, - дракон моргнув повільно і дуже цікаво: спочатку одним оком, а потім іншим, з запізненням в кілька секунд. - Ти вибрав собі хоррошу пару, дррраконе.

Еллі хотіла заперечити, але Ларій доволі красномовно стис її руку, що примусило посміхнутись. 

-Дякую... Мені пощастило. Але якщо ми не повернемо камінь до храму, тисячі драконів втратять можливість кохати та бути коханим... а згодом взагалі зникнуть, як раса. Не цього хотіла ваша матінка, жертвуючи собою заради нашого щастя.

Арут повернувся і плавно підняв голову, ніби думками звертаючись до каменя, який лежав у вишкрябаній нірці. Його очі закрились, а з пащі вилетів такий журливий звук, що нагадував свист та гул завиваючого вітру. Він виринав із найпотаємніших глибин його могутнього тіла, виливаючи та показуючи усю тугу через втрату матері.

-Я був дрругим після батька, хто увійшов до хрраму, де лежало тіло матеррі… Побачити таке і не збожеволіти – неможливо. У свою людсську подобу я вже не поверрнусь, навіть якби дуже хотів. А цей камінь… остання часточка тої, хто подаррувала мені життя.

Усі в якийсь момент завмерли, спостерігаючи, як поважно дракон наблизився до Аршахаму, а той злеветував у повітря і повільно почав летіти до Еллі

- Я довіррряю вам найдоррожий свій скаррб... Покляніться, що досставите його до храму. Мені добрре відомо, що таке самотність, не хочу щоб інші дракони страждали без парри усе своє довге життя.

І камінь вже був на півшляху до цілі, як до нього стрімко полетів клубок синього полум'я. І тільки завдяки драконячій реакції, Ларій перехопив і притягнув його до себе, захоплюючи магічні потоки Арута. Благо він відпустив їх, надаючи можливість молодшому дракону врегулювати ситуацію.

-Це що за ссучий потррох нассмілився напрравити магію на ссвященний арртефакт дрраконів? - прошипів звір, підводячись на ноги.

Від цього золоті монети, що затримувались на лусці Арута потоком почали опадати додолу, створючи тонкі золоті водоспади. Перевертні без зайвих роздумів прийняли звірину іпостась. Небезпека так і витала у повітрі з огляду на те, що магія була уже їм знайома, хоч і не досягла цілі уже другий раз Ларій передав камінь Еллі до рук, закривши її власною спиною.

Вітаю усіх, хто ще не кинув цю історію, прошу пробачення за малу главу, я буду намагатись повернути написання глав, адже ми вже на фінішній прямій! У моєму житті сталось багато змін: я скоро захищу диплом, а також нещодавно я заручилась з коханою людиною! Це стало приємною несподіванкою, але зараз я абсолютно щаслива) Нещодавно ми їздили до Львова і я виконала свою невелику мрію - заспівала з вуличними музикантами для мого нареченого, а також познайомилась з крутецькими людьми, які подарували мені натхення! Обов'язково пишіть коментарі та залишайте свої вподобайки - це мотивуватиме мене писати ще!