Глава 50

Те, що відбувалось далі було абсолютною несподіванкою для тих, хто сидів у льосі: почулись звуки боротьби. Удари металу об метал, хаотичні кроки людей, але все закінчилось надто швидко. Схоже втрутитись довелось дракону, який не захотів витрачати час на пусту бійку. Щось гупнуло об підлогу і скоріше за все це була сокира гнома.

-Здавайся, Чаррот, - почувся повний холоду та загрози голос дракона, - будеш мовчати навіть з мечем біля горла? Невже вони тобі так дорогі? Чим ці пройдисвіти заслужили твою прихильність? 

Але гном і не збирався нічого розповідати. Стояв непохитно, ніби скелі Еніларіону, навіть бровою не повівши на запитання. Але відчувши, що холодне та довге лезо наблизилось до шиї, зрозумів, що скоро терпець дракону увірветься. А отже живим він вряд чи залишиться, цей поганець примусить перевертнів та Еллі видати себе. Необхідно було обережно подати їм знак, що в них є шанс утікти.

-Скажімо так, колись один мій хороший знайомий схилив імператора драконів до вірного рішення, коли я ще входив до складу посольства гномів. Його звали Шевіл, - від такої інформації Еллі шоковано здригнулась. 

"Мій батько мав вплив на імператора драконів?" - вона шоковано передала свою думку Ларію.

"У мене була така підозра, але не було доказів. Кому-небудь не довірили б артефакт такої сили, як цю каблучку", - він взяв руку дівчини і погладив її тендітну долоньку щоб заспокоїти. - "Коли ми закінчимо з цією справою обов'язково знайдемо твоїх бабусю та дідуся по татовій лінії. Думаю, вони будуть у захваті від такої внучки".

На її губах засяяла така щира усмішка, а очі засвітились від передчуття. Адже бабуся та дідусь по маминій лінії померли ще коли вона була підлітком, в іншому випадку Еллі давно втікла б до них. Тільки це дозволило хоч трохи понизити градус страху та переживань, від яких і так сперте повітря стало зовсім густим, опікаючи легені. Хіба можна було відволіктись від думок, що зараз Чаррот захищав їх ціною власного життя. 

-Наостанок я хотів би сказати, -  тихо промовив гном, - я радий, що Доля подарувала мені пригоди, зустрічі з видатними людьми та можливість віддячити давньому знайомому. Назовні я прожив найкращі роки, наповнені сонячним світлом та теплом, а цей будинок став справжньою фортецею. Мені набридло підземне життя, тому я хотів вибратись назовні. Власне вихід я і знайшов у стінах цього будинку. 

Ларій не одразу зрозумів, до чого стільки говорив Чаррот. Чоловік вірив, що така ці слова були сказані не просто так. Тут явно має бути підказка. Він зачепився за останні його слова. Як тільки Ларій зміг розшифрувати послання, його очі розширились.

"Він надзвичайно мудрий, зміг так подати нам підказку, що це прозвучало як звичайна передсмертна промова".

Дракон зібрав усіх докупи і гарячкувато прошепотів:

-Швидко скануйте та обмацуйте стіни, тут має бути вихід!

Кожен розійшовся до стіни

-Оо, як це мило, - голос над їх головами примусив здригнутись. - Ти помреш, хоч міг би жити, якби просто сказав нам, де сховав їх. Не скажеш?

Тиша стала йому відповіддю. Поки усі нетвердими руками шукали вихід, не одразу зрозуміли походження звуку, коли ніби щось важке грюкнуло об підлогу. І тільки слова:

-Залиште тіло тут і продовжуйте сканувати простір навколо будинку. В нього явно є схованка. Я залишусь і ще раз власноруч все перевірю, - дали зрозуміти, що саме трапилось. 

Смерть гнома залишила байдужим тільки вбивцю та його поплічників. Ларій та Карл стиснули кулаки й сильніше зціпили зуби, Кайла ледь чутно заричала, а Еллі стала витирати сльози з очей, що заважали розгледіти хоч щось перед собою. Але схоже те, що дівчина почала більше тицяти рукою навмання дозволило неочікувано знайти таємну схованку. 

-Моя рука... вона провалилась в стіну, - здивовано прошепотіла дівчина, чим привернула увагу всіх присутніх. 

Вони підійшли й Ларій протягнув і свою руку, знімаючи морок, що відкрив усім маленьку нішу, де стояв захисний камінь. Але як тільки дракон до нього наблизив долоню, той спалахнув і частина стіни почала від'їжджати спочатку назад, а потім вбік, відкриваючи шокованим мандрівникам вузький, довгий та темний підземний хід.

-Ларій запалюй вогняну кулю і йди першим, - почав Карл. - Еллі, ти - за ним. Далі ти, Кайло, а я закрию цей ланцюжок, щоб у разі чого прикрити наші спини. 

Ніхто не сперечався, дракон був згоден з вовком, як і дівчата. Тож вони оперативно занурились у прохід, приємно здивувавшись, коли стіна обережно та доволі тихо заїхала назад, прийнявши попереднє положення.

Дякую за терпіння читачів та прошу пробачення, автор примудрилась захворіти й випасти з реальності, тому довелось взяти паузу. Буду вдячна за коментарі, ця глава далась мені нелегко, але пригоди наших героїв вже наближаються до кінця і скоро ви дізнаєтесь, що ж трапилось з Аршахамом і чи вдасться нашим героям його повернути!