Глава 49

Усі не те що застрибнули, залетіли в середину прихистку. Тільки но мандрівники опинились там, Чаррот обережно закрив вхід, приглушуючи шурхотіння фразою:

-Та йду я, йду, кого нелегка принесла серед ночі?!

Пітьма і закляття маскування надійно сховало перевертнів та Еллі. Дівчину брали дрижаки від напруги, адже вона намагалась навіть дихати тихіше, і у два, а то й три рази повільніше. Від цього серце билось, як божевільне, а у грудях пекло вогнем. Тільки те, що дівчина сперлась об могутні груди Ларія і він тримав її за руку, рятувало у цій ситуації. Почувся шум відчинених дверей і в середину зайшли люди... або нелюди, дівчині було невідомо. Оскільки закляття маскування діяло абсолютно, дракон не міг витягнути і крихти інформації, навіть не намагався сканувати простір.

-Темних ночей вам, добродії. Що привело у таку пізню годину в мій скромний дім?

Звучав голос гнома доволі впевнено, без будь-якого остраху, навіть з легкими нотками роздратування. 

-Навзаєм, - коротко і чітко прозвучав голос, який примусив здригнутись усіх, зачинених в льосі. Адже це був саме той чоловік, що пообіцяв їм прихід гостей. - До вас часом не заходили мандрівники в пошуках Аршахаму?

"От собака, він надто швидко дістався сюди, схоже, що влаштували засідку", - передав свої думки Еллі Ларій, на що та лиш несміливо кивнула. Адже вона воліла не думати про таке, а продовжити шлях до гір Шаркшу. 

-Я в ваші драконячі справи не лізу, - роздратовано повідомив Чаррот, що дало зрозуміти, хто причетний до їх переслідувань. - Заходили до мене одні, але як зайшли, так і вийшли, я їх не затримував. Може якщо поспішите, то й наздоженете.

Поки вони говорили тупіт ніг, що то віддалялись, то наближатися свідчили про дуже ретельний обшук.

-Я відчуваю тут сліди драконячої вогняної магії... - почав незнайомець, але гном його перебив.

-Так, він запалив мені камін, - ніби про щось незначне повідомив він, - добрий чолов'яга, шкода, що не вдалось поговорити.

Раптом у будинок ввійшли, і почувся доволі мелодійний голос молодого парубка, який звучав як шурхотіння листя по вітрові.

-Я прочесав весь ліс, пане, ніяких свіжих слідів немає. Дерева бачили дракона і вовка, що прогулювались там, але це було минулої ночі. Сьогодні ніхто не порушував спокій цієї місцини своєю присутністю

Від цієї фрази серце Еллі пропустило удар, а очі дракона розширились. 

"Мені лише одного разу вдалось чути подібний голос. Це явно ельфін, рідкісний вид, яких залишились одиниці в нашому світі. Вони вміють спілкуватись з природою і живуть в глибоких лісах, якомога далі від інших рас. Якщо дракону вдалось десь дістати ельфіна, що погодився йёому допомагати або він знав на що натиснути, або...

"Гроші? - подумки промовила Еллі".

"Ні, або він володіє магією контролю розуму. Матеріальні блага не цікавлять ельфінів, найбільше багатство для них - спокій та рівновага душі на одинці з природною стихією".

Вовк та рись стояли в обіймах один одного і теж перемовлялись, створивши ментальний канал.

"Як думаєш, нам вдасться втікти? - страх дівчини можна було відчути через їх зв'язок, який вже вільно пропускав її емоції та почуття вовку.

Вони боялись навіть шепотіти, використовуючи думки для свого спілкування.

"Усе буде добре. Я захищатиму тебе, адже знайшов найбільш скарб свого життя і не дозволю його відібрати ніяким силам цього світу, - перевертень обережно гладив свою Єдину по голівці й від цього було легше обом, адже спокій Карла тепер окутав та наповнив їх".

-Добре, ти свою задачу виконав, молодець, - голос дракона прозвучав доволі спокійно, хоча в ньому були чутні нотки награної доброти. - Мої люди вже відпустили твою доньку та дружину. Але раджу тримати рот на замку, щоб нам не довелось повторити зустріч.

Секунда - і швидкий тупіт повідомив про втечу бідолахи. 

-Як ви це поясните, пане Чаррот? - запитав дракон, наближаючись до гнома, який вперто стояв прямо на люці над мандрівниками.

Гном лише хмикнув. Схоже його не лякало, те що відбувалось, або ж він мав абсолютний контроль над емоціями та почуттями.

-А з якого це я маю вам щось пояснювати? - здивовано промовив той. - Ви увірвались в мій дім проти ночі. Якийсь хлопчисько стверджує, що гості мене не покидали, але ви обнишпорили кожен куточок і нічого не знайшли. Так що, як кажуть: незваному гостю місце за дверима. 

Такі слова не надто сподобались присутнім, та і до виходу вони не заспішили, а отже це ще не кінець розмови. Ларій уже збирався сіпнутись в сторону виходу, але Еллі його втримала.

"Цей дракон явно сильніше тебе. Я ні в якому разі не принижую твоїх здібностей, але боюсь, що перевага не на нашому боці. Потрібно втікти, от тільки як?".

Починаючи з наступної глави ми почнемо наближатися до розв'язки нашої книги, тому обов'язково залишайте свою вподобайку книзі і якщо є здогади, що ж може чекати їх далі - обов'язково пишіть, буде цікаво почитати ваші теорії)