Глава 48

По шкірі в Еллі пробіглись мурахи, а липкий страх охопив тіло. Настільки багатообіцяюче, а точніше погрозливо звучав голос з артефакту. Не встигли вони задати хоч якихось додаткових запитань, як камінь погас, що означало закінчення розмови. 

-Кинь артефакт у вогонь, - кивнув дракон, вказуючи на камін. Там ледве жевріли вуглі, тому дівчина засумнівалась, чи вистачить жару, щоб знищити такий артефакт. Але як тільки камінець потрапив туди, Ларій махнув рукою, і полум'я охопило його, пожираючи, ніби дикий звір. За кілька секунд вогонь заспокоїлось, осідаючи на жар невисокими язиками. 

Еллі чи то скучила, чи то щоб заспокоїтись, звично запустила руки у знайому стихію. А полум'я дракона з радістю потягнулось і охопило руку дівчини, даруючи бажані відчуття безпеки та тепла. 

-Через артефакт нас могли спробувати вистежити, тому довелось його знищити. Але схоже, що їм і так відомо де ми, - перевівши погляд на Кайлу, Ларій продовжив. - Тобі не видався знайомий голос другого мовця? 

Карл помітив, що рись ледь не тіпає, тому пересадив у свої обійми, легенько взявши її руки у свої. 

-У нас всіх є скелети в шафі, і ми не звинувачуємо тебе у всіх смертних гріхах, - продовжив дракон. - Річ у тім, що будь-яка інформація буде нам корисна, адже схоже, що за нами відкрито полювання. А точніше за каблучкою. 

-Але якщо вони теж шукають Аршахам, чому вороже налаштовані? - дівчини відірвалась від стихії Ларія, що ніби ручна змійка обплела її нижче зап'ястка.

Дракону довелось триматись з останніх сил, щоб не посміхнутись спостерігаючи, за власним вогнем. Колись той був славетним на весь клан тим, що навіть найсильніші маги не могли його приборкати. А зараз полум'я слухняним вірним псом приклеїлось до Еллі. 

-Я боюсь, що вони шукають артефакт з іншою метою, - висловив припущення Ларій, з розумінням кинувши сповнений співчуття погляд розчарованому вовку, адже рись вирішила, що і так надто багато дозволила і собі, і хлопцю, тому пересіла збоку. - Воно має надто велику владу над цілою расою, і той, в чиїх руках буде Аршахмом, матиме безмежну владу над всім драконячим родом. Адже якщо його знищити, це може привести до хаосу, розруху, а згодом, можливо, і нашого вимирання. Але це лише гіпотеза, і хоч я втратив зв'язок зі своїм кланом та іншими драконами, не бажаю перевіряти її, перетворивши в теорію, а згодом і аксіому.

В такі моменти Еллі готова слухати розповіді Ларія годинами. Не час для таких дрібниць, коли їх життя на волоску, але Еллі вкотре ловила себе на тому, що все важче відводити від дракона погляд. Приємно розуміти, що перед нею не юнак, а мудрий та досвідчений чоловік, якого випадково вплутали в те, що в майбутньому може стати катастрофою для цілої раси. Але він не кинув усе на пів шляху, а продовжує допомагати розплутати складну справу, та ще й захищає її. Раптом почувся нетерпеливий стукіт у двері. Це примусило усіх здригнутись та моментально схопитись на ноги, адже навіть власник будинку не чекав гостей у цю пізню годину. 

-Це можуть бути ті, хто вас переслідують. Маєте капсулу моментального переходу? 

-Звідки в нас такий скарб? - зашипіла рись, переводячи погляд то на одного, то на іншого компаньйона. - Що робити будемо?

Гном задумався. Повторний стук примусив вмикати мізкування в пришвидшеному темпі. Карл та Ларій частково трансформувались, відростивши довгі кігті на руках. 

-Вам не відомий рівень підготовки тих, хто по ту сторону. Ховайтесь сюди, - Чаррот зняв закляття маскування і їм відкрився вид на дерев'яні дверцята, що відчинили вхід до невеликого льоху, де висіли трави, висушені гриби і пляшки з чимось мутним. - Хутчіш!