Глава 47

-Хлопче, в мене є до тебе справа, - повідомив дракон, підійшовши до мага, який здивовано сканував того поглядом. - Як звати ту рись, про яку ти говорив? 

-І вам світлого дня, пане, - Діра охопив незрозумілий страх, незнайомець мав доволі давку ауру владності та життєвого досвіду, що не могло віщувати нічого хорошого. - Кайла. Звідки... точніше, що вам відомо про неї? 

Ця розмова явно показувала інтерес обох, хоч їм і було, що приховувати. Джаулу особливо, адже йому потрібен був зв'язок з дівчиною шляхом найменших втрат як інформації, так і грошей.

-Важливо те, що мені відомо про її минуле і поточне, - різко відповів дракон, на що Дір лиш кивнув. - А майбутнє як її, так і твоє залежатиме від того, чи мені вдасться поспілкуватись з цією прекрасною дамою, - останнє в контексті розмови прозвучало з легким сарказмом. 

Дір слухав незнайомця й одразу аналізував манеру, розмову, жести. По погляду та поставі теж можна було зробити висновок про високе походження цього дракона. А отже за цим стоїть значна влада і великі гроші. Останнє підтвердилось, коли чоловік кинув хлопцю мішечок з золотими. Приємна важкість і металічне шурхотіння піснею різнуло вухо найманцю. Дір не втримався і все ж заліз в середину, переконуючись у тому, що йому не кинули на подачку купку срібних монет.

-Якщо ти зможеш зв'язатись з нею та вмовити виконати моє прохання, обоє отримаєте по десять таких мішечків. 

Очі найманця загорілись від передчуття славного заробітку, а золоті монети прямо замигали перед ним фантомним потоком. 

_______________________________________

Опинившись в будинку Чаррота, вони перевели дихання і сіли на вже знайомому килимі пити чай. 

-Гори Шаркшу - найдревніше і наймістичніше місце всього Еніларіону, - почав Ларій. - Нам буде важко подорожувати у там, адже гориста місцевість доповнюється густим та старезним лісом. Потрібно буде або переміщатись короткими телепортами, або ж...

Дракон помітив, що рись крутилась на місці, постійно торкалась кишені, а на лиці з'явилось роздратування та злість.

-Щось трапилось? - поцікавився чоловік, на що Кайла витягнула кристал зв'язку, що мигав не перестаючи. 

-Мені... потрібно вам дещо розповісти.

І це "дещо" виявилось частинкою її минулого.

-Зі мною намагається зв'язатись мій колишній роботодавець. Я... була свого роду найманцем, що виконувала поставлені задачі, викрадала різного роду речі, артефакти, - розповідаючи це, рись намагалась дивитись куди завгодно, але не на оточуючих. - Тоді, коли ви знайшли мене в сітці - це була спроба забрати у мене викрадений артефакт і не заплатити гроші. До мене дійшло у чому справа, саме тому я обірвала усі зв'язки з цією людиною. Весь цей час він мовчав, а зараз надто настирно добивається моєї уваги... і це лякає.

Закінчивши, дівчина підняла погляд на Карла і з полегшенням видихнула, коли не побачила в його очах осуду. Перевертень навіть взяв її за руку, від чого по шкірі побігли мурахи, а з тіла спала напруга. 

-Це може бути щось важливе, або навіть дотичне до нашої справи, - серйозно промовив Ларій, піднісши палець до губ і обвівши всіх поглядом. У Еллі перехопила подих. Одна необережна дія або звук могли стати фатальною помилкою у їх справі, тому довелось взяти себе в руки

Кайла ж кивнула, усе зрозумівши без слів. Руку перевертня вона не відпустила, навпаки міцніше взялась за велику й надійну долоню, яка дарувала хоч й можливо ілюзорне, та все ж відчуття захищеності. 

-Слухаю тебе Дір. 

-Радий чути тебе, Кайло, - якось аж занадто щасливий голос почувся з кристала. Усі різко напружились, повністю перетворюючись у слух. Навіть Чаррот, що хотів було йти, обережно присів на насиджене місце. - Як справи, чим займаєшся? 

-Та нічого, нарешті подорожую у своє задоволення. Знаєш, побути на самоті буває непогано. 

-На самоті, кажеш? - дівчині не сподобались саркастичні нотки у голосі найманця. - А у мене є інша інформація. Ну добре, не буду тягнути кота за... кхм, коротко кажучи, є справа. Замовник обіцяє озолотити нас обох. 

-Я тобі казала, що...

-Та почекай, - перебив її Дір. - Згадай скільки дав тобі Калд за ту цяцьку зі сховища ельфів. А тепер помнож це на три.

Хлопець зробив паузу, а у Кайли значно збільшились очі. 

-Та це ж...

-Так, я знаю, це цілий статок. Так що подумай добре, чи варто відмовлятись від такого подарунка долі.

Перевівши погляд на дракона й Еллі, та розгублено нахилила голову, стягуючи плечима. Пара переглянулась і закивала, мовляв, продовжуй розмову, нам необхідні деталі. Пауза затягувалась, не можна було викликати підозри у Діра. Втягнувши повітря, Кайла вирішила обережно повитягувати інформацію.

-Ти знаєш, що я не звикла брати перші ж ліпші завдання, Дір. Давай деталі, а там я вже вирішу, чи гра варта свічок.

-Нуу, тут все складно і водночас легко. Ти виявилась в правильній компанії й у вірний час. Замовнику просто потрібно трохи більше інформації про ваші наступні переміщення та інші плани - от і все.

Рись ледве не задихнулась від такої наглості. Карл відчутно стис руку, але тут же схаменувся, послабивши хватку, обережно погладжуючи пальцем ніжну долоньку. Довелось докладати чималих зусиль, щоб не замурчати, адже в даній ситуації це було б абсолютно недоречно.

-Тобто ти пропонуєш мені стати пацюком і нахабно здавати усю інформацію твоєму замовнику? - обурилась Кайла. Та схоже хлопця ані крихти не бентежило.

-Ой, а коли це ми стали такі благородні? Совість прокинулась? Нагати тобі, скількох людей ти обікрала? - якось аж надто різко вигукнув Дір. - Я чекаю твою відповідь. Так або ні?

-Ці мандрівники не залишились байдужими, коли я була у скрутній ситуації, - піднявши очі й обвівши поглядом здивованих слухачів, гордо промовила дівчина, - а я не звикла відповідати злом на добро. 

-Що ж, це був ваш вибір, пані Кайла. Чекайте гостей, шукачі пригод.