Глава 41

Зовнішній вигляд банка не відрізнявся від того, що було і в них, але це тільки поки вони не зайшли всередину. Все: стеля, підлога, стіни були виконані з білого мармуру, який аж світився від відблисків магічних вогнів. Кроки відлунням роздавались по залу, приковуючи увагу усіх присутніх. З двох боків стояли з того ж матеріалу стійки, за якими знаходились гноми, очікуючи відвідувачів. Нові гості привернули увагу, до того ж надто різномаста компанія. Велика кількість поглядів примусила відчувати себе некомфортно, тільки Чаррот і Ларій сприйняли цю увагу легше, скоріше навіть проігнорували. Найближчий до них виявився невисокий чоловік з м’якими рисами обличчя. Він здивувався, оглянувши мандрівників, але трохи заспокоївся, помітивши представника своєї ж раси з ними.

-Темного дня вам та вашим супутнім, пане.

-І вам темного дня. Нам необхідно переглянути комірку триста п’ятдесят чотири, на ім'я Шевіл Джаудел.

-Серед вас є його наступник або наступниця? Тільки у випадку, якщо захисне закляття комірки розпізнає родинну ауру, то відчиниться. У іншому випадку ніяка магія світу не примусить її відкритись.

-Так, це я. Я буду відкривати комірку свого батька, - Еллі стисла кулаки, намагаючись хоч якось справитись зі страхом невідомості. Адже вона не знала, чи відкриється їй схованка і, чи справді там буде каблучка, про яку казав Сайко в таверні. Усі ці думки ніби жалили її зсередини. І тільки легкий дотик теплої чоловічої долоні відволік її від смутних думок. Ларій погладив її по руці, від чого Еллі одразу розтисла кулак. Цим дракон і скористувався, взявши її долоню в свою.

-Все добре, не накручуй себе так.

Карл і Кайла, що спостерігали за цію милою сценою, переглянулись. Їм не потрібно було щось говорити, лиш обмінявшись хитрими поглядами один з одним вони ніби усе для себе прояснили. Чаррот сховав усмішку у вусах. Він не міг не помітити, як лагідно дракон заспокоював дівчину. І схоже, що між ними повисала якась тонка нитка зв’язку. Вони не були парою єдиних один для одного, але те, що ця пара вже не просто знайомі чи друзі -  це однозначно.

-Що ж тоді направляйтесь за мною, - він вийшов з-за стійки й повів їх через велику арку в стіні, яка була напроти входу в банк. Ввійшовши туди вони з цікавістю оглянули приміщення. Це був досить великий зал, з якого йшли шість довгих пронумерованих коридорів. Темнота вкінці кожного з них лякала, та водночас викликала зацікавленість, що ж там знаходиться. Гном, що їх проводив взяв факел біля входу з цифрою три і повів їх уперед, освічуючи дорогу. Шум кроків змішувався в гул через тісний простір. Карл набрався нахабства і обійняв рись за плечі, а та… прямо розпливлась в задоволеній усмішці. Вже не хотілось прикидатись холодною і незалежною. Відчуття, що розгорались у грудях, коли поруч був вовк, не зрівнювались навіть з найуспішнішими її крадіжками. І його обіцянка припинити беззмістовний флірт з іншими та бути тільки з нею… серце хотіло вірити, а холодний розум все ще благав бути обережною. Та поки перше брало верх, Кайла вирішила не втручатись у цю битву. А Еллі не випускала руку Ларія, відчуваючи себе значно краще у порівнянні з тим, як її ледве не трусило там, біля стійки. Його впевненість ніби заражала і її саму, тому не хотілось припиняти це. Раптом уся їх процесія зупинилась, впершись поглядом у металічні двері. На ручці блиснув блакитний камінь, який накрив долонею гном. Той потух, а двері клацнули, відкриваючи прохід для усієї компанії. Факели на стінах загорілись, на секунду засліплюючи усіх, але до цього можна було звикнути.

-Проходьте всередину, - повідомив працівник банку.

Він був єдиних, хто найбільш спокійно зреагував на перепад в освітленні і впевнено провів усіх в кімнату.

Дякую за очікування і прошу пробачення за довгу відсутність! Історія наших героїв продовжується і все найцікавіше попереду!