Глава 38

Поки Ларій спокійненько собі продовжив знаходитись в напівсонному стані, а точніше повернувся в нього після пробудження, Еллі шоковано дивилась на торс чоловіка і не могла повірити, що це реальність. Їй уже доводилось бачити дракона напівоголеним, але така спокуслива картинка ніколи не набридне. Особливо їй подобалось, як чітко виділялись косі м’язи, що спокусливо окреслювали перехід у потаємну чоловічу зону. Дівчина аж почервоніла від власних думок і бажань, які самі по собі виникали від споглядання такої чарівної картини.

«Як я вмудрилась так заснути?» - картала себе Еллі, на хвилинку прикривши очі. «І де цю ніч провели Карл і Кайла?».

Перевертні знайшлись у скирті сіна. Вони теж прокинулись в обіймах один одного, тільки ця парочка була трохи розкутіша у позі: Карл задоволено вмостив руку на бедрі дівчини, розмірено погладжуючи, а Кайла з усмішкою обіймала хлопця, запустивши пальці в шевелюру. Але тільки но вона остаточно прийшла до тями і оглянула дрімаючого задоволеного вовка, ледве втрималась, щоб не настукати йому по казанку. Вона обережно піднялась, надіючись вислизнути непоміченою, але хитре:

-Куди ж ти так швидко, мила?  Після нашої незабутньої ночі хочеш покинути мене навіть без ранкового поцілунку? – примусило спочатку збліднути, а потім почервоніти до самих кінчиків вух.

Кайла ледве тримала себе у руках, але вирішила не вестись на провокації перевертня, а навпаки, зіграти з тієї ж карти.

-Напевно ти слабенько старався, якщо я майже нічого не пам'ятаю... - якомога байдуже промовила дівчина, та запнулась, коли він різко наблизився до неї й поцілував.

Міцні руки по-господарськи опустились на талії і це викликало не тільки мурахи по шкірі, а і спогади ночі, від яких зрадниця-рись всередині неї ледь не почала муркотіти.

Після декількох стопок, вони вирішили поспівати. По будинку почали розноситись голоси, що виводили мелодію на різних тональностях: високі дівочі і грудні та низькі чоловічі. Вони доволі гармонійно поєднувались в одну пісню, доволі тужливу. У історії, покладеній в основу пісні, йшлось про нерозділене кохання світлого ельфа до темної ельфійки. Вона кохала його, але боялась осуду своїх рідних, а він не відкривав свої почуття, бо не міг розгледіти хоч крихту взаємності від дівчини. Закінчилась їхня історія зовсім не райдужно: йому довелось взяти за дружину шляхетну світлу ельфійку й укласти шлюб за домовленістю, а темна взяла за чоловіка, того, хто пообіцяв їй золоті гори в обмін на її руку та серце. І якщо перше він отримав, то друге так і залишилось зі світлим ельфом навіки.

-Чому доля така жорстока? – видихнула Еллі, ледве стримуючись, щоб не заплакати. Хоч вона не могла похизуватись стажем у відносинах, але в душі ніби кішки шкреблись, коли вона уявляла біль нерозділеного кохання. Чи це вже не просто фігурально, а вона сама розуміє, що не може надіятись на взаємні почуття до дракона?

-Ну, молодь, з вами добре, але мені вже треба йти спати. Завтра зранку відправляємось, так що не засиджуйтесь.

Гном помітив, що він тут явно зайвий. Чоловік не настільки сильний маг, щоб бачити їх зв’язок, але погляд дракона, спрямований на дівчину, і те, як швиденько перевертні втікли з-за столу, наштовхувало на певні думки.

-Хтось каже, що Доля – одна із богинь, яка інколи спускається до людей, щоб забавити себе. Вона старіша навіть за нашого Творця. А чому вона така жорстока, - Ларій задумливо видихнув, - ніхто і не знає. Вряд чи нам, простим смертним, видасться честь її побачити…

«Хоча те, що вона, вірогідно, приходила до водяного – дуже цікава теорія. Що їй було робити у такій забитій місцині – ще більша загадка».

Еллі скористалась паузою у їх розмові і дозволила собі затримати погляд на мужній постаті дракона. Його серйозне обличчя зі злегка зведеними від задумливості бровами, яке так хотілось погладити. Але як дракон на це зреагує – незрозуміло. А їм ще довго подорожувати разом, а незручні ситуації – останнє що їй хотілось би. Якщо врахувати те, що вони знову можуть опинитись на Керелі в близькості один до одного... Ох! Вирішивши відволіктись від таких думок дівчина здивовано зрозуміла, що і не помітила, коли Карл і Кайла втікли на нічну прогулянку.

Обоє одразу прийняли звірячу подобу і з задоволенням поринули у темряву та тишу, яку дарував нічний ліс. Удари міцних лап по землі, задоволене фиркання і шум вітру у вухах від швидкості стало для них своєрідною музикою. Вибравши поляну з доволі густим різнотрав’ям, вони весело бігали, стрибали, навіть затіяли жартівливу бійку. Карл притис її усім тілом до землі і кілька разів лизнув доволі милу мордочку. Поки та виривалась і шипіла він зміг поставити їй тимчасову мітку, зробивши легкий укус на шиї. Від постійного вовтузіння Кайла цього і не помітила, а вовк не закцентував на це увагу, щоб не накликати гнів самки. Ларій мав рацію, йому потрібно діяти. Змінити ставлення не тільки до Кайли, а і до жінок в цілому. Адже він фліртує лише задля розваги і щоб потішити власне его. Карл ніколи не мав серйозних стосунків. Те, що він відчував до рисі примусило його остаточно визначитись – йому не потрібні інші, якщо вона буде не з ним.